2014. Основні роботи на витвицькій садибі 2014 року.

Основні роботи на витвицькій садибі 2014 року. 

Починаючи з 1998 року, відколи не стало господаря – Ярослава Янишівського – друге та третє покоління свідомо старається, аби кожного року на садибі “щось сі зробило”.  В перекладі  на сучасну українську ділову термінологію йдеться про реалізацію якихось більш-менш “серйозних” проектів.

Не був винятком і 2014 рік. Попри шалену завантаженість на “поселеннях”, вдалося зробити кілька добрих справ і в нашому родинному гнізді, або як говорив дід Михайло /Волковецький/ на нашій “осаді”. Як і в попередні роки ці роботи виконувалися в основному літом, підчас відпусток  дорослих та канікул студентів і учнів.

 

1. Спорудження пам’ятника на могилах батьків. 

Найголовнішою і найважливішою витвицькою справою 2014 року є, звичайно, спорудження пам’ятника на могилі батьків /засновників родини/ – Янишівського Ярослава Івановича та Янишівської Оксани Михайлівни. Пам’ятник освячено до других роковин смерті мами та бабці Оксани.  Про цю подію є окрема інформація за серпень цього року.

 

2. Впорядкування могил діда та баби Волковецьких.

У зв’язку зі спорудження названого вище пам’ятника, паралельно проведено впорядкування могил діда Михайла та баби Марині Волковецьких Для цього використані конструкції та нержавіючий хрест, які були на могилах Янишівських.

 

3. Виготовлення двох нижніх великих бетонних тафлів біля криниці.

Реконструкція бетонів біля криниці розпочалася ще за життя господині. Вона тривала кілька років. Попередній етап – площадку біля порога, велику тафлю біля нею та доріжку до криниці було залито ще в 2012 році, за кілька днів до смерті мами ‑ у п’ятницю, 31 серпня.

Цьогорічному етапу передували довгі і запеклі дискусії. Вихід на сучасні рішення був спонтанний.

Заливання тафлів було дуже трудомісткою і важкою справою, якою завжди є робота з бетоном. На ній гарно попрацювали, крім дорослих, проявивши по суті трудовий героїзм, представники третього покоління – Тарас і Ярина Янишівські з Болехова та Михайло і Володимир Янишівські з Івано-Франківська. Найвідповідальнішу частину – тягання рейки для загладжування поверхні – виконувала  Леся Янишівська з Болехова.

 

4. Чищення Йонової кирниці /криниці/.

Необхідність цієї акції була викликана погіршенням якості води в криниці, яку ми споживаємо для санітарних і технічних потреб.

Ініціатором заходу був Мар’ян зі Львова. Підготовка до неї тривала кілька місяців. Традиційні витвицькі виконавці – брати Ільківи з Путни, котрі навіть взяли 50 грн авансу в останній момент зіскочили /разом з авансом/. Справу врятував Михайло Тишківський /Кум/ з Помйирку з синами. Маючи відповідні навики,  вони за якихось 5-6 годин почистили криницю, що не чистилася років з десять.

Пам’ятним епізодом заходу була поява на об’єкті /тобто на Йоновій загороді/  Мар’яна, який відправився по канапки. Мар’ян з’явився не просто з канапками і водою, але й з переносним столиком.

 

5. Виготовлення цямриння на Йонову кирницю

Для зменшення попадання у Йонову кирницю /криницю/ листя та інших посторонніх предметів над нею було зроблено цямриння /дашок/.

Автор розробки – Мирослав Янишівський, виконавець – Михайло та Мирослав Янишівський. Конструкція вийшла не громіздка, доволі красива. Дверцята “споруди  укомплектовані замками.

 

6. Виготовлення столика біля кирниці

Михайло /Янишівський/ виготовив новий столик біля криниці. При наливанні води на нього кладеться відро.

Попередній столик був ровесником Маркіяна /Мирославовича/ і був виготовлений з нагоди його народження ще в 1983 році. Як на свій поважний вік та умови експлуатації він ще гарно зберігся. Однак він не був розрахований на плоску площадку, а тому з появою біля криниці нових бетонів він став не функціональний.

В основу дизайну нового столика Михайло поклав дизайн старої дерев’яної лавки, автором якої був стрий Василь /Волковецький/, приблизно середина 60-тих років 20 століття. Після фарбування у сонячний колір столик чудово вписався у ландшафт “зеленої” зони.

 

7. Заготівля  дров.

Попри наявність на подвір’ї газу, для опалення будинку придбано дві машини дров. Дрова поставлялися у вигляді коротких полін.  Їх традиційно поколов Павло. Він паралельно розглядав цей процес як засіб оздоровлення. Готові дрова були поскладені аж у трьох місцях – на дворі під парканом, у дровітні та у шофі.

 

8. Грядочки.

Була збережена також традиція “оформлення грядочок”  перед вікнами хати.  “Грядочки” багато років були справжньою візитівкою мами /господині-засновниці/ і предметом її особливої гордості.

Перекопування землі здійснив Мирослав. З цією метою він доставив з Івано-Франківська свій мініатюрний тракторець.  “Розплуги” зробив Володя з Болехова.

Вегетативний цикл рослинництва опровадила Ліда /Погинайко/. Було висаджено, доглянуто, прополено, зібрано урожай усього традиційного переліку витвицького землеробства: гиргонії /георгіни/, півонії, айстри, майори, чорнобривці, фасоля на тичках, фасоля піша, бурячки, морква, горох, огірки, цибуля, редиска і т.д.  і, звичайно, Мар’янів часничок і т.д.

Марта /Лук’яненко/ посадила квіти /білі гиргонії і якийсь загадковий гібіскус/ під загорожею від вулиці. Вийшло гарно. Павло висадив ще кілька дерев.  Так що і грядочки під вікном, і садиба взагалі, виглядали так, ніби нічого й не змінилося, ніби на кріслі біля входу до хати досить її недавня господиня.

 

* * *

Не все із запланованого вдалося зробити. Але рік був надзвичайно насичений багатьма іншими добрими і не дуже подіями в житті багатьох учасників нашої спільноти, окремих сімей,  родини та країни.

 

Автор публікації – Мирослав Янишівський

15 лютого 2015 р.

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *