Домівка БлогПринцип печерної людини

Принцип печерної людини

У своїй новій книжці “Фізика майбутнього” всесвітньовідомий фізик Мічіо Ка(й)ку пише про так званий Принцип печерної людини. Принцип цей загалом полягає в тому, що від самих печерних часів і донині людина потребує підтвердження словам. Мало просто сказати “я вбив тигра”, треба на підтвердження принести за собою його шкуру або принаймні кусок хвоста; мало подивитися на Тадж Махал на фотці, хочеться побачити його на власні очі; мало почути пісню в плеєрі, треба послухати кумира наживо. Принцип печерної людини попросту ще називають “Хома невірний”, саме той апостол Хома, якому мало було просто побачити восклесло Христа, але треба було помацати його рани на долонях власними пальцями.

Принципом печерної людини Ка(й)ку пояснює, чому ми досі користуємося папером в офісах, вступаємо в реальні університети і подорожуємо власними ногами, а не робимо все це тільки в інтернеті: “Отже, відбувається постійне змагання між High Tech i High Touch – тобто між тим, щоб сидіти в кріслі перед телевізором, і тим, щоб безпосередньо доторкатися до того, що нас оточує. […] …ми воліємо мати й те, й інше, але якщо треба вибирати, то ми вибираємо High Touch, як наші печерні предки”.

Що стається з людьми, які відмовляються від цього принципу? Відповідь на це питання можна легко знайти в просторі: у межах нашої власної держави – у Криму, за її межами – у Росії і Північній Кореї; і в часі: у нашому ж минуломо якоїсь 30-річної давнини. Пам’ятаєте, дорогі вуйки і тітки, як газети писали про загниваючий капіталізм, що от-от навернеться, а вся країна у це вірила? Так само нині севасопольці і росіяни вірять, що в Києві злі бЕндеровци захопили владу, що в Україні паніка і розруха, і що на Майдані всі були обдовбані наркотою. Ця реальність для них така сама реальна, як для мене те, що супермаркети переповнені і ніхто не скуповує крупи мішками, а Києві навіть поменшало пробок. Різниця між нашими реальностями тільки та, що я щодня свою можу помацати пальцями (Принцип печерної людини, пам’ятаєте?), а вони у свою можуть вірити тільки на слово – як у Бога. Може, цим і пояснюється запеклість їхньої віри.

Що можна з цим зробити? Як довести людині, що те, в що вона повірила, насправді не так? Мало просто сказати “почитайте” або “подивіться стрім”, бо це речі одного порядку з “новинами” Кисельова: ви не вірите їм, вони не вірять вам. Як це не дивно звучить у ХХІ ст., але лишається хіба що апелювати до цього самого принципу – Принципу печерної людини. Лише назву поміняти, на “критичне мислення” наприклад.

 

Мисліть критично, дорога родино. І читайте хороші книжки!

 

Читайте також

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *