Ольга Погинайко

  • Ольга Погинайко

    Владзьо

    Владзьо був з Карпат. Власне, тут його Владзьом ніхто не називав. Вовік, чи просто Вова. Ніхто й не знав, що насправді він - Владзьо. Лише ті, домашні, племінники, Оксанині діти. Владзя тут називали «бандьорою». Просто тому, що був із западної, а там усі – «бандьори». Хоч який з Владзя бандерівець. Втік він сюди, то правда. Але не через УПА, не від репресій. Від колгоспу. Не хотів рабом бути, то загнався аж на другий край України. На Донбас. Ще й під землю заліз. Так і проробив все життя шахтарем. Поки був молодий, їздив додому. Ще був живий тато. Та й сестрі помагав, шестеро дітей все-таки. А як тата не стало, Далі ...
  • Ольга Погинайко

    Про бабцю Оксану, недільну Службу Божу і сучасні технології

    Витвиця. Неділя. Дев'ята ранку. Ви спите за дверима, тому досі не чули, як бабця палить у кухні і скоблить надворі риночку. І раптом - "Господи поомиилуй!..." У вашу свідомість вперто,  щораз голосніше пробивається спершу голос хору, а за ним вже чути і священникові молитви. То бабця Оксана слухає недільну Службу Божу з Ватикану, і навіть якщо вам вдалося профілонити похід до Витвицької церкви, то цей "Океан" на столі, накручений на максимальний звук, зігнорувати ніяк не вдасться. Пора вставати. Цього року перед своїм Днем народження бабця мені снилася. Зазвичай вона мені не сниться. Ні, не так, бабця Оксана раніше Далі ...
  • Ольга Погинайко

    Сюжет, який майже склався, або Дідо Славко, Осип Зінкевич і брати Селешки

    Є така приказка – “світ тісний”. Світ тісний – це коли в метро ви випадково натрапляєте на старого знайомого з Витвиці, або раптом у натовпі на Майдані зустрічаєте однокласницю, котрої не бачили вже років з десять. Але насправді світ іще тісніший. Якраз про це ця історія.

    Доволі відомий факт, що дідусьо Славко товаришував і в часи незалежності листувався із Селешком з Витвиці. Принаймні, я знала про це давно, так само як і про те, що керівник і натхненник Смолоскипа Осип Зінкевич був із Селешком друзями. Два місяці тому у “Смолоскипі” вийшли щоденники Зінкевича, в яких поміж іншими записами був і такий:

    Далі …

  • Ольга Погинайко

    Вітаємо з 30-річчям!

    Як відомо,  21 лютого виповнилося 30 років Янишівському Володимиру  – представнику третього покоління Янишівських по лінії Мирослава.

    Володик франківський (як його називають, аби не сплутати з Володиком болехіським) на даний момент є єдиним представником нашого покоління, який має вчений ступінь  кандидата наук, що, безумовно, є підставою для гордощів не тільки батьків, а й усієї великої родини.

    Крім того, серед родини Володик відомий як людина з чіткими і стійкими політичними поглядами і здоровою життєвою впертістю.

    Далі …

  • Ольга Погинайко

    Юрій Погинайко очолив Народний Рух Калуша

    29 листопада відбулася чергова звітно-виборна конференція міської організації Руху за участі 33 делегатів. Конференція розпочалася  з виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання на пам’ять померлих за останні 2 роки членів організації, на пам’ять полеглих  у боротьбі за незалежність Держави та жертв Голодомору 1932-33 років. Спочатку голова організації Володимир Тимків відзвітував за період каденції. Після бурхливого обговорення було прийнято рішення про визнання роботи за звітний період задовільною.

    Далі …

  • Ольга Погинайко

    Різдво 2015 – детальний звіт для “східної діаспори”

    Різдво-2015 у Витвиці пройшло за всіма правилами. Була кутя, три горохи, дві грибні підливи, дві фасолі і пироги, які вже майже ніхто не міг запхати в себе, і, звичайно, пляцки.

    Першими на святкування Різдва до садиби прибули представники Лук’яненків і Витвицьких – Оксана і Василь. Правда, вони мали на думці побути у Витвиці кілька днів і вернутися на Різдво в Обухів, але зрештою вирішили залишитися, бо компанія заповідалася нічогенька. 6 січня вранці прибула ще одна діаспорна обухівська гілка – Оля і Сашко. Оскільки їсти на той момент у хаті не було ніц, то вони зробили як справжні студенти – пішли спати. Щойно о 12:00, коли молодь вже посилала гінця на село по їдло, приїхали з Калуша старші Погинайки – Павло і Ліда, а з ними – кошелі з їжею J) Почалася активна підготовка до свята – рубання салатів, паління в хатах, горох, грибна підливка тощо.

    Далі …

  • Ольга Погинайко

    IceBucketChallenge

    Ну, що, дійшло відро холодної води і до нашої родини. Для старшого покоління: IceBucketChallenge – це такий собі американський поливаний понеділок J Суть флешмобу полягає в тому, щоб вилити собі на голову відро холодної води з льодом, перерахувати трохи грошей на добру справу і передати естафету трьом іншим. Американці, які придумали цей флешмоб, перераховували 10$ на дослідження якоїсь хвороби, у нас же він модифікувався у 100 грн на війну, який саме аспект війни – не принципово. Що стається з тими, кому слабо, історія замовчує. Вочевидь, нічого, хоча є версія, що такі люди мають перерахувати на добру справу на один «нулик» більше.

    Отже, у нашій родині холодної води вже не злякалися Маркіян Янишівський, точніше два Маркіяни – Мирославович і Маркіянович, і Оля Погинайко. Першим естафету прийняв Маркіян старший, за ним – Маркіян молодший – мій похресник. Саме вони кинули мені виклик, і якщо старшого ще можна було проігнорити, то не прийняти виклик від похресника – то вже, вибачте, неподобство. Всі три відео нижче.

    Далі …

  • Ольга Погинайко

    Презентація у Витвиці

    До участі запрошені: Степан Волковецький – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії, Голова обласного об’єднання «Просвіта»; Орина Сокульська – сестра о. Ярослава Лесіва; Дмитро Юсип – краєзнавець, член НСПУ; друзі та соратники о. Ярослава.

    Далі …