Різдво 2016 – детальний звіт для східної і західної діаспори
Різдво у Витвиці пройшло успішно. Було виконано всі програми святкування: багатий стіл, «коли завтра в церкві», похід у церкву, санкування, власне коляда, тощо. Цьогоріч першим до Витвиці прибув старший десант з Калуша – Ліда і Павло – ще 5 січня. Зважаючи на морозну погоду напередодні особливо важливим завданням було заздалегідь запалити в хатах, цей процес контролювала Ліда. Також при першому огляді виявилося, що в сінях замерзла груша в умивальнику і її довелося розморожувати. Слава Богу, нічого не потріскало. 6 січня о 6:30 ранку на садибу прибула з Обухова Оля Погинайко, а ближче до обіду – друга частина обухівського десанту – Оксана і Люба Лук’яненки. Активна підготовка до свята цього разу розпочалася дуже рано, оскільки після приїзду Олі Ліда відразу взялася палити в кухні, крутити голубці і варити кутю. Салати почали рубати близько 11. Оскільки заповідалося не так багато учасників, то цього разу обмежилися стандартним банячиськом «Майонезу», стандартним баняком «Крабочок», баняком «Вінегрету», пів ронделю «Цвіклів» і стільки ж бурачків з майонезом. Близько 17 практично водночас приїхали делегація Янишівських з Болехова – Володя, Леся, Яринка і Тарас – і Николишаків з Калуша – Андрій, Оксана, Марта, Юра і Віка. Слід зазначити, що завдяки непересічним організаторським здібностям дівок на той момент уже був застелений і частково сервірований стіл, а Люба закінчувала прибирання ялинки. Тож незадовго після прибуття решти учасників, на диво рано, близько 18 вечора ми сіли до вечері. Усього 14 осіб: від Ліди – Ліда, Павло, Оксана, Андрій, Марта, Юра, Віка, Оля; від Марти – Оксана і Люба; від Володика – Володя, Леся, Яринка і Тарас. Щойно Ліда сказала вступне слово і помолилася, Павло з розгону ляпнув кутею в стелю. Як показали результати цього «ляпу», навесні Ліда, вочевидь, таки купить до Вітвиці 10-15 курей, а Миросько пізніше зауважив, що, окрім маку, до стелі приліпилося зернятко пшениці, з чого було зроблено висновки, що рік має відзначитися якнайменше одним поповненням родини. Благо, ресурси є. Після трапези дзвонили колядувати по вуйках і тітках, опісля – намагалися з’ясувати, коли ж завтра в церкві. З цією метою дзвонили навіть до Носовичів. Трубку взяла Ірка і Ліда замість сказати, що то Ліда від Янишіського, повідомила нашій сусідці, що то Лідія Ярославівна, донька Оксани Михайлівни й Ярослава Івановича, чим, ймовірно, остаточно заплутала сусідів і вони про всяк випадок сказали, що не знають, коли в церкві. Ситуація ставала загрозливою. Нарешті Віра переконала нас, що в церкві на 5 і було вирішено йти о 7:30. Першими до церкви пішли Оксана (із Погинайків) і Оля. Час виходу перевіряли на слух – виходили на двір послухати, чи вже сі правит. До церкви вони вийшли вони разом, попри те, що Оксана намагалася не спізнитися, а Оля – не прийти зарано. В результаті такого конфлікту інтересів прийшли акурат на початок літургії і яко одні з наймолодших отримали по хоругві. Як казала бабці Оксана, то велика честь тримати на Різдво в церкві хоругву. Окрім честі, це ще й небезпека добряче змерзнути J По самому закінченню відправи Павло привіз до церкви Оксану (із Лук’яненків), Любу, Марту і Віку. 7 січня вполудни, щойно молодь розпочала програму санкування приїхав із Франківська Мирослав із Володиком і Михайликом, а також Мар’ян (великий) із болехунами. Спершу довго й натхненно колядували на другій загороді (фото додаються), а за тим пішли до хати гоститисі. Програма санкування цього року була виконана на не дуже тверду четвірку, оскільки сніг тільки випав і його довелося трамбувати іванковою лопатою (нагадаємо, що лопату для відкидання снігу купив Наталин Іванко торік, з чого сусід зробив висновок, що Іванко буде ґаздувати), і навіть попри виконану роботу сусідові сани все одно зачіпалися за камінці і пороли. Слід зазначити, що сусід теж скористав з наших розваг, оскільки в процесі довелося поремонтувати його сани. Що ж до гощенні, то традиційно мус відзначити Лесині пляцки. Ходять чутки, що цього року Леся з Яриною спекли 15 кілограм пляцків… Коляду розпочали близько 19 год. Учасники: Мар’ян, Павло, Оля, Марта, Мирослав, Володик (Франківський), Михайло, Оксана (Лук’яненко), Люба, Володя (Болехівський), Леся, Яринка, Тарас – усього 13 осіб. Традиційно відвідали всіх сусідів на кутку, включно з найсвіжішою на даний момент родиною на Пом’єрку, але окрім Марійки, в якої не світилося, відтак пішли до родини на Солотвину, а закінчили коротким гощенням у віриної свахи Оксани Тишківської. 8 січня близько 15 год відбувся масовий виїзд учасників із садиби. Ліда провела детальну інструкцію з консервування хати Оксані і Любі Лук’яненкам, які виїжджали того дня останніми і ще встигли прийняти коляду з великої церкви. Насамкінець слід додати кілька слів про ще одного учасника Різдва – нашого чорного кота. Він чесно провів всі свята в сінях на коцику перед плиткою і його при цьому зовсім не хвилювали різні ноги, що товклися в нього перед самим носом. Кожного, хто заходив у сіни з будь-яких дверей, кіт зустрічав муркотінням, терся б ноги і врешті вимантив не один ласий шматок риби, м’яса і навіть, бувало, цілий голубець. За таку щедрість господарів на саме Різдво він віддячив нам задушеною мишкою під дверима – вияв щирої вдячності і відданості.
До нових зустрічей!
