Витвицький Степан
/1884 – 1965/
Український державний та громадський діяч найвищого, загальнонаціонального та міжнародного рівня.
Народився 13 березня 1884 році в Угорниках біля Івано-Франківська в сім’ї директора школи, помер 19 жовтня 1965 року в Нью-Йорку. Похований в Нью-Йорку на українському цвинтарі в Баунд-Бруці.
Член легіону Українських Січових стрільців. Один з організаторів Листопадового зриву в 1918 році у Львові. Секретар Української національної ради /парламенту/ ЗУНР. Співавтор Акту Злуки і учасник його проголошення 22 січня 1919 року на Софійській площі Києві.
Голова дипломатичної місії ЗУНР на переговорах з Польщею у Варшаві. Представник ЗУНР на переговорах з Антантою в 1921 -1923 роках в Парижі та Лондоні.
Міністр /державний секретар/ закордонних справ в Уряді Західно-Української Народної республіки.
Президент Української Народної республіки в екзилі в 1954 – 1965 роках.
У спогадах сина Ігора сказано: ”Колискою нашого роду Витвицьких, чи правильніш Вітвицьких є село Вітвиця на галицькому Підкарпатті в Долинському повіті, тепер Івано-Франківської області”.
Витвицький Степан найімовірніше був нашим родичем по Дебернюках – лінія Марїї /Марині/ Витвицької-Василькович – матері засновниці родини Оксани Янишівської.
В користь приналежності майбутнього президента до витвицької родини Дебернюків говорить і той факт, що батько майбутнього президента мав вищу освіту. Працював управителем школи в Угорниках біля Станіславова та судовим урядником у Львові. Очевидно, що здобути вищу освіту в 19-ому столітті могли лишень люди найзаможніші. Витвицькі-Васильковичі /Дебернюки/ були такими.
Про існування якогось зв’язку між С. Витвицьким та селом Витвицею говорить і мій власний спогад. В нашій хаті, десь перед самим початком моєї шкільної науки, обговорювали факт його смерті. Про це говорили дід Михайло Волковецький, Степан Носович /Штефан Янишин/, тато та стрий Василь /Волковецький Василь Степанович/. Тоді я не міг зрозуміти, про якого президента на прізвище Витвицький вони говорять. Однак, весь контекст бесіди був таким, ніби співрозмовники його знали…
[alpine-phototile-for-picasa-and-google-plus src=”user_album” uid=”113590396523010013134″ ualb=”6100447555570343105″ imgl=”fancybox” style=”cascade” col=”5″ size=”170″ num=”50″ align=”center” max=”100″]
Джерела:
- Монографія “Витвицький Степан – президент Української Народної республіки в екзилі”. Документи і матеріали. / Упорядник О. Кучерук – Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2007, 248 с.
Автор публікації на сайті – Янишівський Мирослав Ярославович