Сельський Фелікс Станіславович

1852 с. Колодниця на Стрийщині  – 20 травня 1922 року с. Витвиця.

Загальні відомості

Житель села Витвиці. Визначний лікар і громадський діяч у Галичині кінця 19-го – початку 20-го століття. Дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка /НТШ/ у Львові. Член Найвищої Ради Здоров’я Австро-Угорщини /колегії міністерства/. Голова товариства Народна торгівля. Кавалер найвищого ордена Австро-Угорської імперії. Близький товариш і соратник Івана Франка.

Для другого покоління нашої родини, зокрема тієї  частини, яка народилася і виросла у Витвиці ім’я Сельського є добре відомим. Однак, ми знали його переважно як власника маєтку на Вигодівці. Можливо трохи більше знали про нього наші лікарі – Мар’ян, Віра та Микола.

Із третього покоління родини це ім’я добре знайоме хіба Михайлу /Янишівському Михайлу Мирославовичу/. Будучи гімназистом він двічі брав участь у конкурсах учнівських науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук. Тематика обох його робіт стосувалася Витвиці та околиць та представлена на сайті. Ще менше знайоме з цією постаттю четверте покоління нашого згромадження.

Поява Сельського у Витвиці.

Наприкінці 19-го на початку 20-го століття поміщицький маєток на Вигодівці /присілок Витвиці/ належав відомим лісопромисловцям – австріякам на прізвище Райф. Могили Райфів збереглися на витвицькому цвинтарі. Їх легко впізнати по двох доволі великих кам’яних пам’ятниках, попереду могили Мар’яна Яковича. До речі, один з них доволі перехилився.

Перед початком Першої світової війни, в 1914 році, маєток та частину лісу Райфи продали. Його придбав Фелікс Сельський.  Незабаром на території маєтку було збудовано будинок за проектом відомого українського архітектора Левинського. За спогадами витвичан це була дуже красива споруда. Вона містила багато покоїв для панів та кімнат для працівників маєтку.

Однак, “пан Сельський”, а саме під таким словосполученням його досі пам’ятають у Витвиці, виявився не просто новим власником маєтку.

 Пан  Сельський – творець української медичної термінології .

Новий господар виявився відомим українським громадським діячем Галичини, славетним лікарем-гінекологом, другом і соратником Івана Франка. Але найголовніша заслуга Фелікса Сельського перед Україною в іншому.

Саме Фелікс Сельський започаткував сучасну українську медичну наукову термінологію. В 1897 він опублікував першу наукову медичну статтю українською мовою !!!  Керована ним Лікарська комісія Наукового товариства імені Шевченка започаткувала та видавала перший і впродовж кількох десятиліть єдиний україномовний медичний науковий журнал “Лікарський вісник НТШ”.

В часи незалежності життя і творчість Фелікса Сельського досить добре вивчені. Йому присвячені численні публікації в наукових і популярних виданнях. Серед них окремо варто згадати нарис “Cадиба на околиці” Дмитра Юсипа, письменника з Лужок, сестра якого замужем за Михайлом вуйка Штефана /Витвицьким Михайлом Степановичем/.

Пошукова система Google видає по запиту “Сельський – Щасний” більше десяти посилань. На будинку санаторію на Вигодівці Феліксу Сельському відкрито меморіальну дошку.

Бажаючих ближче познайомитися з життям і здобутками цього великого українця, що знайшов вічний спочинок під невідомою смерекою на Вигодівці, відсилаю до передрукованих нижче трьох статей.

 Пан Сельський і Витвиця. 

Добра пам’ять про життя пана Сельського у Витвиці пережила його майже на століття.  Вона досі присутня у сільських переказах, “спогадах про спогади”, стала невід’ємною частиною того особливого інтелектуально-духовного  мікросвіту, що відомий під терміном “культурна Витвиця”. Разом з тим, кількість активних, безпосередніх носіїв “спогадів про спогади” про пана Сельського зменшується.

Ім’я цього великого українця і водночас витвичанина часто згадувалося у розмовах друзів і ровесників діда Михайла, а також молодшого покоління – мого тата Ярослава, стрия Василя /Волковецького Василя Степановича/ та інших. Я не раз був свідком цих розмов.

Часто згадувалося, що пан Сельський був дуже заможною людиною, принаймі на витвицькі масштаби. Навіть найсильніші витвицькі газди – “Хмиз”,  “Шпрідеян”  і “Дебернюк” не йшли у ніяке порівняння із Сельським. Крім витвицького маєтку /Луги та частина лісу/  він був власником “кам’яниці” у центрі Львова на вул. Академічній. Нібито йому належала також жіноча лікарня у Львові та /?/ кінотеатр. Я вже не можу згадати чому, але ставши студентом я ідентифікував, що це теперішній кінотеатр імені Івана Франка в самому центрі.

Згадувалося, що нібито сам цісар вручав йому найвищу нагороду Австрії, а “за України” /в 1918-1919 р.р./ він був “начальником над усіма лікарнями в районі”. За те поляки пізніше його дуже не любили і всіляко шкодили.

Найбільшим феноменом цих спогадів була допомога пана Сельського  витвицьким породіллям. Більше того, свою допомогу він часто  надавав всупереч породіллі та її родині. В ті часи на рівні сільської суспільної свідомості вважалося непристойною присутність чужого мужчини при пологах. Єдиною допомогою могла бути баба-повитуха. Попри те, не раз, коли життя породіллі було на волосинці, родина ставала вище таких пересудів і в останній надії кликала пана Сельського. Підкреслювалося, що Сельський ніколи не брав жодної плати за такі послуги.

У свята і неділі пан Сельський приїжджав бричкою на Службу Божу у витвицьку церкву. Зрідка, переважно на Спаса, пан замість нашої церкви їздив у монастир на Ясну гору у Гошеві.

Добре пам’ятаю, що з великим пієтом говорилося, про нечувано щедрі офіри /пожертви/ на витвицький храм. Так виглядає. що завдяки Сельському в ті роки був здійснений своєрідний ривок, прорив, у оздобленні нашого храму.

Доля могили пана Сельського.

Смерть Сельського сколихнула не лише Витвицю, але і всі навколишні села, Болехів, Долину і навіть Львів. Не раз згадувалося про дуже багатолюдний, величезний похорон Фелікса, про присутність на ньому “великих панів” навіть зі Львова.

Первісно вчений був похований на витвицькому цвинтарі. Неясні спомини вказують, що його могила була по праву руку від входу до церкви, там де могили священників. Через де-який час пані Євгенія /Сельська/ збудувала на території садиби гробівець і перезахоронила там прах чоловіка. Відношення витвичан до цього факту в особі людей, які його пам’ятали було однозначно негативним. На їхню думку, саме це було першопричиною глуму над його могилою і її руйнування.

В другій половині 40-их років, підчас боротьби Української Повстанської Армії за самостійну Україну в маєтку розмістився військовий гарнізон окупантів. Радянські вояки, або як їх просто називали у селі – москалі – зразу зауважили недалеко від будинку гробницю. Найімовірніше, в пошуках коштовностей, москалі розбили гробівець. Нібито в покійного були /?/ золотий перстень, золоті зуби та цісарський коштовний орден.

Домовину було витягнуто з гробниці і розбито. Прах було викинуто з домовини і пограбовано. Зрозуміло, що доступ селян до гарнізону був обмежений, тож пройшло немало часу, коли селяни виявили викинутий прах.

Одна з колишніх працівниць /служниць/ маєтку селянка Курудз із Вигодівки зібрала його частини і таємно перезахоронила /закопала/ під смереками край лісу. За такий злочин, з точки зору радянської влади, її могла спіткати доля інших витвичан “вивезених” на Сибір. Проте вона не могла допустити, щоб частини людського праху, а тим більше щиро шанованої нею людини “тягали пси”. Про свій вчинок Курудз, розказала аж через кілька десятиліть. На жаль, тих дерев, які були орієнтиром третьої могили пана Сельського вже не було.

Цікаве уточнення з приводу наруги над могилою цієї заслуженої людини розказував мені наш сусід, пан Євген Рижан з Малиновища, відомий у пам’яті односельчан як Геньо Рижанів. Нібито пані Курудз вдалося зібрати і перезахоронити не всі частини праху. За його словами, “москалі” поставили череп на дах гробниці і використовували його як мішень для тренування у стрільбі. Якимсь чином цей череп пізніше попав у кабінет біології нашої школи. Як аргумент на користь цього твердження він наводив наступне. Нібито “шкільний череп” який, демонстрували учням у його у шкільні роки на уроках анатомії, мав численні кульові отвори.

В останні роки радянської влади, наприкінці 80-тих років влада дозволила відновити гробницю пана Сельського. Аргументом для такого рішення була дружба з Іваном Франком. Але не тільки. На території колишнього маєтку зараз функціонує санаторій. Розбита гробниця викликала багато питань у відпочиваючих…

Доля  маєтку і будинку.

Після смерті пана Сельського маєток перейшов до його дружини Євгенії. У витвицькому фольклорі вона відома як “пані Сельська”. Треба віддати належне, що пані була достойна свого славетного чоловіка, спогади про неї є виключно позитивими. Церковні документи за 1935 рік називають її опікуном витвицького храму.

В 1939 році, після приходу радянської влади, землю та ліс пана Сельського націоналізували. Ліс став державним, а землю у Лугах розподілили між біднішими газдами. Пані Сельська виїхала до Львова. На жаль про її долю, долю можливих дітей мені нічого не відомо. Відомо лише, що Фелікс Сельський не єдина відома постать з цього роду. Рід Сельських дав Україні кількох відомих людей, зокрема славетного художника Романа.

Як уже було сказано вище, в другій половині 40-их років у будинку Сельського розміщувався радянський гарнізон. Під час нападу повстанців на гарнізон будинок згорів.  Залишився тільки фундамент.

У 60-тих роках минулого століття на фундаменті “будинку Сельського” збудували санаторій-профілакторій Болехівського лісокомбінату. Потім з’явилися інші корпуси.

Пан Сельський і наша родина

Достеменно відомо, що з паном Сельським були особисто знайомі наші предки та родичі, зокрема дід Михайло Волковецький та Іван Янишівський. Свідчення цього є наступні.

Пан Сельський усіляко підтримував і заохочував громадську діяльність у селі. Саме за його активної участі після програної в 1919 році українсько-польської війни відроджувалася у Витвиці школа, “Просвіта” та інші організації. У цій роботі опирався в першу чергу на вчорашніх фронтовиків – учасників “австрійської” та “української” війни. Обидва діди були такими. Відомо, що він неодноразово запрошував фронтовиків до себе у маєток. Там великий громадянин і лікар радився з ними як організувати громадське життя  в селі.

Ближче з паном Сельським був знайома лінія Янишівських. Прадід Василь і дід Іван Янишівські були сільськими дяками, а значить не останніми фігурами церковно-громадського життя. Як уже згадувалося, Фелікс Сельський був дуже активним парафіянином і опікуном нашого храму.

Мені здається, що я чув від батька, Янишівського Ярослава, що в часи німецької окупації, під час навчання у гімназії, він гостював у Львові у пані Сельської.

*  *  *

Сказаним, звичайно не вичерпується добрі сліди пана Сельського на нашій малій батьківщині. Можна із впевненістю сказати, що поява цього великого українця у нашому селі була певною  ”історичною удачею” Витвиці.  А може і не зовсім простою удачею.

Серед близьких знайомих пана Сельського був чималий гурт інтелігентів з Болехова, зокрема письменниця Кобринська, скульптор Гаврилко, витвицький священник і письменник Дерлиця. Та й сам Франко був частим гостем Болехова і добре знав нашу околицю. Очевидно, вони переконали Фелікса Сельського, що це село варте того, аби віддати йому частину свого життя, праці, інтелекту і любові.

 [alpine-phototile-for-picasa-and-google-plus src=”user_album” uid=”107994721790330020995/” ualb=”6100981193743818593″ imgl=”fancybox” style=”cascade” col=”2″ size=”388″ num=”50″ align=”center” max=”100″]

Автори публікації – Мирослав Янишівський та Михайло Янишівський
Фото – Михайло Янишівський

4 січня 2015 р.

 

 

  

СЕЛЬСЬКИЙ ФЕЛІКС СТАНІСЛАВОВИЧ

/Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії/

 Сельський Фелікс (Щасний) Станіславович (1852 — † 20 траввня 1922, Витвиця — лікар і громадський діяч у Галичині, дійсний член НТШ (з 1899), член Найвищої Ради Здоров’я Австро-Угорщини. Голова товариства Народна торгівля. Приятель І. Франка.

Медичну освіту здобував з 1872 року у Віденському університеті, з 1882 року працював керівником відділу гінекології у Львівській поліклініці, з 1919 жив у Болехові.

Сельський — автор досліджень з питань гінекології, публікованих у «Лікарському збірнику» НТШ та у німецьких медичних журналах, брав участь в опрацюванні української медичної термінології.

Був також членом першого соціалістичного гуртка, що склався під впливами М. Драгоманова, разом з керівниками гуртка І. Франком та М. Павликом був суджений у процесі 1877 року.

На фасаді санаторію «ВІКТОРІЯ», що розташований під Ясною Гошівською горою в Долинському районі Івано-Франківської області, прикріплена меморіальна дошка на якій читаємо: «У Вигодівці жив, працював громадський діяч, та щирий друг і подвижник Великого Каменяра, вчений, лікар Щасний — Сельський».

На жаль, широкій медичній громадськості це ім’я не дуже відоме, хоча до вивчення його наукової спадщини немало доклалися науковці Львівського мед університету М. Оборін, О. Созанський, М. Касараба. Громадсько-політичну діяльність досліджував письменник Д. Юсип. Та найкращу оцінку лікарю дають у своїх спогадах ті, яким він допомагав у своїй повсякденній самовідданій праці.

Народився лікар Фелікс Щасний-Сельський в 1852 році в с. Колодниці, що біля Стрия. У 1872 році вступив, а в 1880 році закінчив медичний факультет Віденського університету. Спеціалізувався з акушерства та гінекології в клініках професорів Хробака, Рудольфа, Захолоуса. Згодом стає асистентом у відомого професора К. Рокітанського при шпиталі Марії Терези.

У 1883 році переїжджає до Львова, де обіймає посаду начальника відділу жіночих недуг у Львівській міській лікарні. Працюючи, уважно вивчав і науково обґрунтовував свої лікарські спостереження і вже з 1887 року у науково-медичних журналах друкуються його оригінальні праці.

У 1897 році Фелікс Сельський обіймає посаду заступника голови математично-природничо-лікарської секції, що була утворена у 1893 році при Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка (НТШ) у Львові. НТШ прирівнювалася, за рівнем наукової роботи, до статусу Академії наук. У цьому ж 1897 році секція постановила, що з метою удосконалення фахової, наукової мови, наукові збірники повинні друкуватися українською мовою. У першому ж збірнику на 14-ти сторінках була видрукувана українською стаття Ф. Сельського «До механіки нормальних і патологічних змін положень материці». У 1899 році НТШ обрало вченого своїм дійсним членом. Він був призначений Головою лікарської комісії при математично-природничописно-лікарській секції. Це було визнанням його наукової діяльності у сфері вивчення хвороб матки, які, переважно, викладалися у наукових виданнях українською мовою.

Про серйозність і важливість цих робіт на світовому рівні, глибину і актуальність розробок вченого свідчать багато висловлювань про нього. Так професор кафедри акушерства і гінекології Львівського університету Библіцький у 1922 році писав, що думки, висловлені у працях Ф. Сельського, не загинуть, і, у майбутньому, вчені ще не раз повертатимуться до них.

Із захопленням німецький професор Ольсггаузен говорив, що роботи українського вченого гідні найбільшої уваги. Це, особливо, стосується праць: «До механіки нормальних і патологічних змін материці», «Кілька слів про механізм правильних і патологічних положень матки», «Спірні питання про загин матки», «Спірні питання про відклін родниці».

Лише спеціалісти можуть, по справжньому оцінити фундаментальність робіт Ф. Сельського, ми ж акцентуємо на тому, що писалися вони українською мовою. Тим було започатковано впровадження наукових медичних термінів, які походили з близької для українського народу розмовної мови.

Крім науково-практичної діяльності, Ф. Сельський відомий як громадський діяч, літератор. Маючи певні кошти, лікар фінансово допомагав у виданні заснованих І. Франком, М. Павликом журналів «Друг», «Громадський друг». Він подає у ці часописи свої спогади, рецензії, художні та публіцистичні твори, критичні статті. Відомою є підписана Феліксом Сельським в 1907 році відозва до українського громадянства у справі захисту і звільнення з-під арешту студентів Львівського університету, які вимагали проводити викладання рідною українською мовою. Така активність вартувала вченому іменем австрійської «цісарської милості» — місячне ув’язнення.

Та в 1913 році тією ж «цісарською милістю» його рекомендовано до Найвищої Ради здоров’я Австро-Угорщини та нагороджено орденом Франца-Йосифа.

У1914 році лікар Сельський вийшов на пенсію та оселився у Вигодівці. Будучи чудовим лікарем, лікував селян, допомагав жінкам, особливо під час патологічних пологів. Вчений ділився своїм досвідом з тими, хто мав нахил до медицини, роздавав їм медичну літературу З 1919 року Фелікс Сельський займає посаду повітового лікаря у Долинському районі.

Та 22-го травня 1922 року селяни Вигодівки, навколишніх сіл, друзі, колеги зі Львова, Дрогобича, Станіслава, проводжали в останню путь свого дорогого лікаря.

Система, що відійшла, зробила все для того, щоб викреслити прізвище Сельського з анналів історії. Але з плином часу втрата такої людини стає все відчутнішою. Тому наше завдання — повернути світлу пам’ять про цю непересічну особистість.

• Архівний некролог про видатного народовця Фелікса-Щасного Сельського.
• Проект «Українці в світі»
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»–«НТШ»; 1954—1989,1993—2000.

 ЩАСНИЙ СЕЛЬСЬКИЙ

 Некролог із газети “Діло”. Львів. 3 червня 1922 року.

Д-р Щасний Сельський, визначний лікар-ґінекольог, дійсний член Наукового Товариства імени Шевченка у Львову бувший довголітний президент Ради управляючої „Народньої Торговлі” у Львові, визначний член майже всіх українських інституцій, — помер нагло дня 20 мая ц. р. в Витвици коло Болехова в 70 році життя.

З покійним сходить в могилу оден з визначних наших діячів з 80-их і 90-их років.

Покійний по скінченню гімназії в Дрогобичи в році 1872 записався на медичний виділ у Biдни, де скоро вибився поміж нашою там гуртуючоюся молодіжю і був головою віденської „Січи”. Коли у Львові в році 1877 почалася нагінка на соціалістів і поліція при ревізії у пок. Івана Франка знайшла лист з підписом „Бойчук” (таким придомком обдаровували пок. Сельського товариші). Арештовано на поручення львівської поліції пок. Сельського у Відни і спроваджено під багнетами до Львова, де по довшій слідчій вязници разом з пок. Франком, Павликом, Остапом Терлецьким, засуджено і його за приналежність до „тайних товариств” на 1 місяць тюрми.

Але се покійного не зломило —по скінченню медичного факультету у Відни, спеціалізувався в гінекольогії і по довшій практиці у Відни осів в 1882 p. y Львові, де в коротці вибився на одного з перших спецїялїстїв і яко такий мав широку практику, не тілько у своїх, але і у чужих, бо крім великого знання був се філантроп щирий, безінтересовний для всіх і найбіднійшому не відмовив помочи.

Він майже оден з тодішніх віденських січовиків вкоротці став матерїяльно независимим і яко такий не забував про давних своїх товаришів, спомагаючи щедрою рукою Франка, Павлика, Остапа Терлецького і других. Покійний брав участь майже у всіх народніх інституціях, був членом-основателем товариства Дністер” і членом 1-шої Ради Надзірної тогож, а відтак довголітним президентом Ради Управляючої „Народної Торговлі”, для котрої розвою положив великі заслуги.

Був також радним міста Львова. Крім того був діяльний як научний публіцист. Поміщував в німецьких фахових часописах розправи з области гінекольогії, на котрі не раз покликувалися другі автори. Був радником Найвисшої Ради санітарної у Відни і зістав відзначений великим ордером Франц-Йосифа.

Від кільканайцяти літ покійний мешкав в своїм маєтку коло Витвици коло Болехова, але не усувався від народньої праці, а в 1919 р. в часі української влади приняв, хоч старший віком, обовязки повітового лікаря.

Війна, а особливо послідні лихоліття принесли і Йому багато прикростей, котрі підірвали його кріпке здоровля.

Вічна пам’ять.

Р.С. 

ПРОВІСНИК СВІТЛА І ДОБРА

Інформаційна довідка Долинської центральної районної бібліотеки до 160 років від дня  народження вченого, лікаря, громадського діяча Фелікса Сельського-Щасного. Долина 2012 рік.

Підготувала провідний бібліограф ЦРБ Андрєєва О.Г.

Доктор Фелікс Сельський-Щасний, визначний лікар-гінеколог, вчений, громадський діяч, сподвижник Івана Франка.

Народився в 1852 р. в с. Колодниці біля Стрия в родині бідного управителя панського маєтку. Середню освіту здобував у Дрогобицькій і Львівській гімназіях. У Дрогобичі заприятелював з І. Франком. У 1872 році вступив на медичний факультет Віденського університету. Під час навчання у Відні був членом студентського товариства «Січ», а у 1875 р. був його головою. Після ув’язнення у червні 1877 р. І. Франка й М. Павлика за зв’язки з ними був заарештований і Ф. Сельський.

У 1880 р. закінчив навчання. Одержавши звання доктора медицини, працює в кращих акушерсько-гінекологічних клініках Відня. У 1883 році переїжджає до Львова, де обіймає посаду начальника відділу жіночих недуг у Львівській міській лікарні. Працюючи, уважно вивчав і науково обґрунтовував свої лікарські спостереження і вже з 1887 року у науково-медичних журналах друкуються його оригінальні праці.

У 1897 р. Фелікс Сельський обіймає посаду заступника голови математично-природничописно-лікарської секції, що була утворена у 1893 р. при Науковому товаристві ім. Т.Г. Шевченка (НТШ) у Львові, та прирівнювалася, за рівнем наукової роботи, до статусу Академії наук. У 1897 р. секція постановила, що з метою удосконалення фахової, наукової мови, наукові збірники мають друкуватися українською мовою. У першому ж збірнику на 14-ти сторінках була видрукувана українською стаття Ф. Сельського «До механіки нормальних і патологічних змін положень материці». У 1899 р. НТШ обрало вченого своїм дійсним членом. Його численні дослідницькі праці й розроблені в них проблеми з акушерства й гінекології ставлять Сельського в число вчених-медиків із світовим іменем. Він перший із фахівців в Україні започаткував національну наукову гінекологічну літературу.

Крім науково-практичної діяльності, Ф. Сельський відомий як громадський діяч, літератор. Маючи певні кошти, лікар фінансово допомагав у виданні заснованих І. Франком, М. Павликом журналів «Друг», «Громадський друг». Він подає у ці часописи свої спогади, рецензії, художні та публіцистичні твори, критичні статті. Відомою є підписана Феліксом Сельським в 1907 р. відозва до української громади у справі захисту і звільнення з-під арешту студентів Львівського університету, які вимагали проводити викладання рідною українською мовою. Така активність вартувала вченому іменем австрійської «цісарської милості» – місячне ув’язнення.

Та в 1913 р. тією ж «цісарською милістю» його рекомендовано до Найвищої Ради здоров’я Австро-Угорщини та нагороджено орденом Франца-Йосипа.

У 1914 р. лікар Сельський-Щасний (так сам переклав своє ім’я Фелікс) вийшов на пенсію, купив маєток та частину лісу у лихваря Райфа в урочищі Вигодівка (с. Витвиця). Будучи чудовим лікарем, лікував селян, допомагав жінкам, особливо під час патологічних пологів. Вчений ділився своїм досвідом з тими, хто мав нахил до медицини, роздавав їм медичну літературу. З 1919 року Фелікс Сельський займає посаду повітового лікаря у Долинському районі. Підтримував стосунки з священиком М. Дерлицею, що жив у Витвиці, з Н. Кобринською та іншими знаними людьми краю.

Помер Фелікс Сельський 20 травня 1922 р. у своїй садибі. Похований у спеціально збудованій каплиці біля власного будинку.

Під час Другої світової війни при відступі німців будинок Сельського згорів дотла. Капличку більшовики зруйнували, та з розореної могили викинули останки Ф. Сельського, які мешканка села закопала під деревом. Але цього дерева вже немає, і місце перепоховання вченого загубилося.

На фасаді будинку сучасного санаторію-профілакторію, що стоїть на місці колишньої садиби Фелікса Сельського, на увіковічення його пам’яті відкрито меморіальну дошку.

Література

Сельський-Щасний Фелікс Станіславович //Столиця Франкового серця. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 203.

Сельський-Щасний Фелікс // Арсенич П. Іван Франко і Прикарпаття / Петро Арсенич. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 302 – 303.

Сельський-Щасний Фелікс // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 213 – 214.

Сельський-Щасний Фелікс // Енциклопедія українознавства. – Львів, 1998. – Т. 7. – С. 2746.

Сельський (Щасний) Фелікс // Пундій П. Українські лікарі : біобібліогр. довід. / Павло Пундій. – Львів; Чикаго, 1994. – Кн. 1 : Естафета поколінь національного відродження. – С. 211 – 212.

Юсип Д. Садиба на околиці / Дмитро Юсип // Юсип Д. Вогонь Світлодара : нариси-есе. – К., 1993. – С. 25 – 39.

Сельський Щасний Фелікс // Українські лікарі Прикарпаття / упоряд. П. Арсенич, Л. Вардзарук. – Івано-Франківськ, 1991. – С. 35.

Доктор Щасний Сельський // Стрийщина : іст.-мемор. зб. – Нью-Йорк, 1990. – Т. 2. – С. 106.

Андрух В. Лікар Щасний-Сельський / Володимир Андрух // Перевал. – 1999. – № 3. – С. 59 – 62.