Дебернюки
Автор публікації на сайті – Янишівський Мирослав Ярославович
Вуличне прізвисько родини та нащадків тих Витвицьких-Васильковичів, що проживали та проживають по дорозі на Кальну на заплаві ріки Путна.
Це куток де зараз розташовані садиби Михайла Витвицького та Марійки Красівської /акушерки/ ‑ дітей вуйка Штефана /Наньового/.
Прізвисько походить від слова “Дебря”, так як над цим родинним гніздом нависають великою грізною дебрею відроги гори Ділок.
Найдавніший представник Дебернюків, про якого збереглася неперервна пам’ять у родині – Іван /Ян/. Вуйко Василь /Дупак/ – правнук Яна розказував мені у середині 80-их років, як про достеменний факт, що в 1848 році Ян відпустив на волю своїх кріпаків ‑ родину Борисів.
Цьотка Касі /Мелимука Катерина Павлівна/ – в ті дні, коли у Витвиці відкривали нову дзвінницю, переконувала мене і маму під церквою, що Дебернюки були графами. До них приїжджали на полювання інші графи “з цілої Європи”.
В усякому разі вуйко Василь розповідав про факт родичання /одруження/ одного з синів або онуків Яна Дебернюка з дочкою поміщика Стронського, що володів у 19 ст. Розточками.
Аж до самої колективізації головна осада Дебернюків /під Дебрею/ була однією з найзаможніших. Вуйко Михайло /Штефанів/ розказував, що частина дебернюківських господарських споруд із ще панщизняних часів збереглася до середини 20-го століття. Вони були розібрані підчас колективізації ‑ для спорудження колгоспних стайнів.
Сьогодні загальна кількість Дебернюків складає не менше, як кілька сотень осіб.
Є немало підстав вважати, що саме предок Дебернюків і був реальним засновником Витвиці або може і тим легендарним нащадком князя Василька.
Із Дебернюків походила Волковецька /Вітвицька/ Марія /Марині/ Гнатівна – мама засновниці родини Оксани Янишівської /Волковецької/
Дивись також статтю “Васильковичі”.
Джерела.
- Власні спогади за родинними легендами.
- Спогади Витвицького Василя Гнатовича.
- Спогади Мелимука Катерина Павлівни.