Новини
-
Коли молимось до Бога: Міла – Меланія , Слава – Ярослава.
“Ангелику мій, охоронцю мій
Ти завжди при мені стій
Рано,ввечі, вдень, вночі
Будь мені до помочі.
Бережи мене від всякого – всякого злого…”
-
Сюжет, який майже склався, або Дідо Славко, Осип Зінкевич і брати Селешки
Є така приказка – “світ тісний”. Світ тісний – це коли в метро ви випадково натрапляєте на старого знайомого з Витвиці, або раптом у натовпі на Майдані зустрічаєте однокласницю, котрої не бачили вже років з десять. Але насправді світ іще тісніший. Якраз про це ця історія.
Доволі відомий факт, що дідусьо Славко товаришував і в часи незалежності листувався із Селешком з Витвиці. Принаймні, я знала про це давно, так само як і про те, що керівник і натхненник Смолоскипа Осип Зінкевич був із Селешком друзями. Два місяці тому у “Смолоскипі” вийшли щоденники Зінкевича, в яких поміж іншими записами був і такий:
-
Діду, прийом!
Минулий рік для родини Лук’яненків був напевно одним із найважчих, адже, скільки подій, скільки пережили ми – напевно мало кому гадано. Інколи, вже навіть ми говорили, що нам як пороблено. Але , Дякувати Богу, треба було просто змиритись, що в житті є як хороші, так і не дуже щасливі події. Тому, ця історія, швидше з розряду сумних, але таких теплих по спогадах.
Це не розповідь про величні Карпати чи мальовничі села. Це історія про інше життя. Життя, яке було сповнене праці, турботи та щоденної боротьби над собою.
-
Рік після народження
Сьогодні 29 березня, і здавалось би, що маленька, але значна дата в сім’ї Лук’яненків та Кулигіних(сім’я Лук’яненків та Кулигіних – це витоки від Янишівської Марти) вже пройшла давно, але ліпше пізно, ніж ніколи.
Зараз я часто згадую слова сестри, що коли дочекаємо рік – я буду сама щаслива на світі.
І тоді здавалось, що до того року ще так далеко, тому що тодішні 1,5кг дітки були просто маленькими кошенятами.
І так, день за днем, ми наближалися до того омріяного дня щастя. Багато було пережито, багато пройдено, чимало переосмислено і ось цей день настав!
-
Вітаємо з 30-річчям!
Як відомо, 21 лютого виповнилося 30 років Янишівському Володимиру – представнику третього покоління Янишівських по лінії Мирослава.
Володик франківський (як його називають, аби не сплутати з Володиком болехіським) на даний момент є єдиним представником нашого покоління, який має вчений ступінь кандидата наук, що, безумовно, є підставою для гордощів не тільки батьків, а й усієї великої родини.
Крім того, серед родини Володик відомий як людина з чіткими і стійкими політичними поглядами і здоровою життєвою впертістю.
-
Вітаємо з першим ювілеєм
У нашій благословенній Витвиці є жартівливе повір’я-приказка “ То щось велике у лісі здохло”… Як відомо, його вживають на підкреслення особливої значущості, важливості та неймовірності певної події.
Коли рік тому, 23 січня 2015 року, на нашій садибі відійшов у кращі псячі світи пес Барсик, кожному було зрозуміло, що очікується щось унікальне, нечуване і надзвичайне.
І дійсно – вже на другий день – 24 січня сталася подія, що блискуче вписалася у цю загадкову прикмету: – значуща, важлива, неймовірна.
-
Вітання від закордонних Янишівських
З нагоди Нового року та свята Різдва Христового надійшли привітання та фото від закордонних Янишівських з Великобританії та Нової Зеландії.
Так як вітання адресовані всій Великій родині публікую їх для всієї родини. Прошу звернути увагу на фото Ніни з сім’єю на пляжі, в купальних костюмах у час Різдва /!!!/ і… напис на піску… Фото унікальні тим, що вони зроблені на пляжі в Новій Зеландії. Молодці.
-
Різдво 2016 – детальний звіт для східної і західної діаспори
Різдво у Витвиці пройшло успішно. Було виконано всі програми святкування: багатий стіл, «коли завтра в церкві», похід у церкву, санкування, власне коляда, тощо. Далі …
-
2015.11.01 Івано-Франківськ. Мирослав Янишівський на екрані обласного телебачення
Репортаж Івано-Франківської обласної телерадіокомпанії “Карпати” про відначення у Фізико-технічному ліцеї 97-ої річниці ЗУНР
-
Юрій Погинайко очолив Народний Рух Калуша
29 листопада відбулася чергова звітно-виборна конференція міської організації Руху за участі 33 делегатів. Конференція розпочалася з виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання на пам’ять померлих за останні 2 роки членів організації, на пам’ять полеглих у боротьбі за незалежність Держави та жертв Голодомору 1932-33 років. Спочатку голова організації Володимир Тимків відзвітував за період каденції. Після бурхливого обговорення було прийнято рішення про визнання роботи за звітний період задовільною.
