Lukianenko Ksenya
-
Смак дитинства
Ви часто ви поринаєте у якісь теплі спогади з дитинства? А чи буває так, що якийсь предмет чи ситуація нагадує про щось, наче це було вчора, чи запах, річ, погляд, місце, смак? От я чітко пам'ятаю смак дитинства - в прямому розумінні щодо смаку. Блукаючи моїй улюбленим Ашаном, серед тисячі пляшок, я побачила її - смак дитинства. Це була скляна фляшка з надписом : "Сітро". В голові зразу починають поставити різні згадки, і відчується той смак такого бажаного тоді сітра. В нашій сім'ї було заведено, що кожного з дітей мама відправляла кудись на літні канікули, на заслання. Все бувало по різному: Далі ... -
Йдіть до Евересту повільно.
Всі, хто знає чи не знає, то я працюю в компанії, яка займається навчання для тих, хто хоче створити власний бізнес, чи ті, хто вже його має та прагне розвивати. Типу, як славнозвісна KMBS – Києво – Могилянська бізнес школа, тільки поки що не такого рівня.
Ось буквально тиждень тому повернулась з події, яку я організовувала для власників бізнесу – Бізнес – таборі “Made in Ukraine”.
Там познайомилась з 4 екс-міністром економіки Павлом Шереметою – людиною, яка мене надзвичайно вразила. Я провела з ним тісно спілкуючись 2 дні, але його манера спілкування та виховання закарбувалось в моїй душі.
Тому хочу поділитись з вами цікавими думками, і можливо комусь щось стане у пригоді.
-
Працювати на благо українського народу!
Так вже сталося, що вміння до великих порєдків – в мене закладено від народження. Я дуже люблю прибирати, і прибирати так, що мама після того довго шукає ті, чи інші речі. Проте порядком у своєму ноутбуці, я похвалитись не могла ніколи. Там живе вічний хаос.
-
Вислови, що стали крилатими.
Витвиця все навіює на якісь помисли про життя, буття, про твоє місце в цьому світі та твою місію в житті.
Витвиця навіює спогади, які завжди є теплими, добрими та світлими, і не важливо, що зараз вона трошки інша, бо немає бабці.
Важливо, що слова бабці, для мене стали правила та принципами в моєму житті, а деякі фрази – стали крилатими. І в цьому і є весь смак цього місця. Далі …
-
Коли молимось до Бога: Міла – Меланія , Слава – Ярослава.
“Ангелику мій, охоронцю мій
Ти завжди при мені стій
Рано,ввечі, вдень, вночі
Будь мені до помочі.
Бережи мене від всякого – всякого злого…”
-
Діду, прийом!
Минулий рік для родини Лук’яненків був напевно одним із найважчих, адже, скільки подій, скільки пережили ми – напевно мало кому гадано. Інколи, вже навіть ми говорили, що нам як пороблено. Але , Дякувати Богу, треба було просто змиритись, що в житті є як хороші, так і не дуже щасливі події. Тому, ця історія, швидше з розряду сумних, але таких теплих по спогадах.
Це не розповідь про величні Карпати чи мальовничі села. Це історія про інше життя. Життя, яке було сповнене праці, турботи та щоденної боротьби над собою.
-
Рік після народження
Сьогодні 29 березня, і здавалось би, що маленька, але значна дата в сім’ї Лук’яненків та Кулигіних(сім’я Лук’яненків та Кулигіних – це витоки від Янишівської Марти) вже пройшла давно, але ліпше пізно, ніж ніколи.
Зараз я часто згадую слова сестри, що коли дочекаємо рік – я буду сама щаслива на світі.
І тоді здавалось, що до того року ще так далеко, тому що тодішні 1,5кг дітки були просто маленькими кошенятами.
І так, день за днем, ми наближалися до того омріяного дня щастя. Багато було пережито, багато пройдено, чимало переосмислено і ось цей день настав!