Генеалогія засновників родини
На сьогодні достеменно відомі імена всіх предків засновників родини – Оксани та Ярослава ‑ до 3-го покоління – покоління їхніх дідусів та бабусів.
Для зручності ідентифікації подаються дівочі прізвища предків з числа жінок. Жовтим кольором біля де-яких прізвищ виділені шляхетські “придомки” – особливі додатки до прізвищ, на відзначення належності до шляхетського роду.
Для дітей засновників родини /Мар’ян – Ліда Віра Мирослав Марта – Володимир/ представлене найглибше покоління є вже 4-им – це покоління прадідів. Для наших онуків /діти Николишаків, Юрка та Марійки Погинайків, Маркіяна та Тані Янишівських зі Львова/ це вже 6-е покоління в “глибину”.
Цікаво, що всі восьмеро достеменно встановлених предків належали до шляхетських родів. Це підтверджує документально встановлену болехівським дослідником Романом Скворієм тезу про особливий статус сіл Витвиці та Гошева. За документами урядових ревізій 15-го – 18-го століть ці села були “окремими шляхетськими гніздами вільних людей – нащадками бояр та дружинників ще староруського походження”. Вони самі не відробляли панщину, і як правило, не володіли кріпаками. В науковій літературі цей суспільний феномен одержав назву галицької дрібної шляхти або “ходачкової” шляхти. В околиці наших сіл цю особливість витвичан визначали іронічно-шанобливим терміном “вітвицька шльихта”.
Не менш цікавою є повторюваність прізвищ у різних лініях, зокрема:
Янишівські – два рази /лінія Оксани і Ярослава/
Витвицькі – два рази /лінія Оксани і Ярослава/
Гошовські – два рази /лінія Ярослава/
Волковецькі – один раз
Красівські – один раз.
Як наслідок, серед предків цієї “горизонталі”, ми маємо не вісім прізвищ, як би мало бути в ідеалі, а лише п’ять: Янишівські, Волковецькі, Витвицькі, Гошовські, Красівські.
Найімовірніше, що носії однакових прізвищ були родичами. Родинні перекази достовірно підтверджують родинні стосунки Янишівського Василя – дідуся засновника родини Ярослава, та Янишівської Марії ‑ бабусі засновниці родини Оксани: Марія була для Василя двоюрідною або троюрідною племінницею.
Крім “найглибшого” покоління представленого на схемі, відомо ще ряд окремих осіб, з давніших поколінь, котрі точно були нашими предками, але місце яких в генеалогічному дереві поки-що невідоме. Це Григорій Заліскович-Волковецький та Степан Петровіна-Янішевський.
Григорій Заліскович-Волковецький – один з найбільших фундаторів витвицької церкви. Його ім’я записане під куполом храму на лівій “шліхотській” стороні. Він жив приблизно в першій чверті 19 століття.
Степан Петровіна-Янішевський – володар нобілітаційної грамоти “на шляхетство” підтвердженої цісарською канцелярією в першому десятилітті 19 століття.
Відомо також ще кілька предків Витвицького Ігнатія /Нані/, які нібито мали графські титули. Ця лінія представлена в окремій статті.