2017. На родинній садибі у Витвиці з’явився Інтернет

Середина літа 2015 ввійде гарною подією у спільну історію родини  – на  витвицькій садибі Янишівських з’явився Інтернет. Поява цього чуда 20-го століття на нашій садибі має чітко зафіксовану дату – 15 липня 2017 року, субота.

Відколи фірма “Пленет” з Галича завела у Витвицю Інтернет, питання про підключення до нього нашої садиби не раз піднімалося на родинних сходинах. Однак, через консерватизм співвласників – шести учасників  2-го покоління /покоління дітей засновників/ – вважалося, що це не потрібно. Мовляв, за словами Марти /Лук’ненко, 2 покоління/ – “хатинка-сиротинка”,  ніхто постійно не живе, люди з’являються тільки на вихідні та літом, а платити треба постійно.

І тоді за справу взялося 3-є покоління /покоління онуків/. Заслуга  проведення Інтернету належить Ользі Погинайко-Гладких Київ/ та Володимиру  Янишівському /Івано-Франківськ/.

Оля висунула ідею, провела переговори та обгрунтувала можливість обходу консерватизму 2-го покоління, підключення та оплати за користування силами самого 3-го, а в перспективі 4-го, 5-го і наступних поколінь. Володимиру належить практична реалізація задуму. Змовники заручилися тихою згодою /не запереченням/ єдиного представника  2-го покоління – Мирослава Янишівського /Івано-Франківськ/.

За допомогою сусідів Данилівих із-за ріки /Руслана Матійового/  була запрошена мобільна бригада “Пленету”,  яка за кілька годин підключила садибу до світової павутинки.  Роутер для Інтернет-вузла садиби надав із власного магазину “Комп’ютерія” Володимир Янишівський /2-ге покоління, Болехів.

Загальний кошторис підключення та користування впродовж липня-серпня склав 2400 грн. Ці витрати третє покоління має намір компенсувати вскладчину. Реально вони є символічними ‑ із 14 онуків /навіть не рахуючих зятів і невісток по онуках/  зараз навчається ще тільки троє. У перерахунку на 11 працюючих сума внеску становить якихось 220 гривень.

Річна вартість користування на даний час  становить приблизно 1200 грн. Аби не створювати потоків дрібногрошів’я, передбачається, що оплата буде річною. За добровільною чергою буде платити хтось один нащадків за цілий рік. На друге покоління правило на поширюється. Для них користування Мережею є бонусним.

Таким чином, за розрахунками Олі, щоб довічно користуватися  на родинній садибі у Витвиці Інтернетом, досить кожному з онуків всього один раз оплатити один рік роботи. На перші 14 років для цього вистачає третього  покоління /покоління онуків/ далі підтягнеться 4-те покоління і т.д. Це тим більш реально, що найстарший представник “четвертих” уже є студентом у Київськім університеті “Богомольця”.

Поява на нашій садибі Інтернету приємна не тільки можливістю повноцінно проводити час у Витвиці, хоч для онуків і правнуків вона архіважлива. Вона свідчить, що хоча майже 5 років на садибі немає постійних мешканців, садиба живе і розвивається. Уже у цей період проведено газ,  оформлена спадщина, приватизовано землю, збудовано новий сучасний туалет, дерев’яні лати у паркані замінено на металеві, утеплено та обшальовано ванну, минулого року дах на будинку перекритий сучасною металочерепицею. І от зараз  – поява Інтернету.

А ще, і це ‑ найважливіше, – кожного року садиба милує прохожих односельчан і приїжджих гостей  буйноцвіттям Лідиних та Віриних грядочок і квітів.

 

 

16 липня 2017 р.                                                       Мирослав Янишівський