Домівка Документи і матеріалиІз сімейних архівів2015.03.28. Інтерв’ю із Янишівським Богданом (Саверком)

2015.03.28. Інтерв’ю із Янишівським Богданом (Саверком)

ІНТЕРВ’Ю З ЯНИШІВСЬКИМ БОГДАНОМ ІВАНОВИЧЕМ
(Житель села Витвиці, троюрідний другого покоління родини Янишівських, онук Саверка 28 березня 2015 року.)

 

ПЕРЕДМОВА

Досліджуючи генеалогію та наші родинні дерева я зрозумів, що ми недостатньо знаємо, або і зовсім не знаємо бічні відгалуження нашої родини. Я маю на увазі родинні дерева, котрі пішли від рідних братів і сестер дідусів і бабусь другого покоління, тобто від:

братів і сестер діда Михайла /Волковецького Михайла Федоровича/,

братів і сестер баби Марині /Волковецької з Витвицьких Марії Ігнатівни/,

братів і сестер діда Івана /Янишівського Івана Васильовича/.

братів і сестер баби Анни /Янишівської з Гошовських Анни Іванівни/.

Виняток становить хіба що лінія Степана Волковецького ‑ брата діда Михайла. З ними ми жили на одній вулиці, з ними сусідили на полях “за хатою”, з ними виростали…

Не можна сказати, що про іншу родину такого ступеня спорідненості  зовсім не знаємо. Однак у більшості випадків переважно можемо тільки сказати – “якась фамілія”. Аби заповнити цю прогалину та в порядку реалізації свого хоббі, я взявся за “польові дослідження”.

Найперше витвицькі стежки привели мене до п. Богдана Янишівського, відомим також як “Богдан Івана Саверкового”. Його обійстя по сусідству з  бабиною хатою /біля моста на роздоріжжі Розточки – Царківна/.

Спочатку я планував одержані результати використати тільки у майбутніх схемах родовідних дерев. Однак, після впорядкування записів вирішив, що це інтерв’ю може бути цікавим само по собі. Відповіді на мої питання на згрупував до кількох тем.

Розповідь ведеться від імені пана Богдана.

Мирослав Янишівський.

 Витвиця – Івано-Франківськ

 

ПРО БРАТІВ І СЕСТЕР ДІДА ІВАНА ЯНИШІВСЬКОГО

Найдавніший відомий мені спільний предок – Янишівський Василь. Він був дяком. Дякував у Гошеві в монастирі і нашій церкві. Жив тут по сусідстві, на обійсті, де народився ваш батько. Нам з тобою приходиться прадідом.

 

Діти Василя-прадіда.

         У Василя було п’ятеро дітей

три сини

Северин           /Саверко, мій дід/.

Павло              /батько Мирона-продавця/.

Іван                 /Ваш дід/.

Двоє дочок

– Юля                  /Люльці, віддалася на Гериню/.

Софія              /Зосі, віддалася за Лавровичів/.

Хлопці були, як сказати по теперішньому, всебічно розвинуті і відомі у селі.

Северин /Саверко/ був відомим музикантом. Грав на скрипці, на басі і на трубі. Його кликали на весілля до найкращих газдів.

Помер Саверко  ще до війни. Де могила я знаю, але таблички там нема.

Павло був добрим комерсантом. Цю рису пізніше успадкував його син Мирон, котрий за радянських часів багато років працював у промтоварному магазині.

Іван – ваш дід – був дяком, так як і прадід.

Люльці віддалася на Гериню до багатого газди на прізвище Король. Її син був дуже знаменитим ксьондзом. Він служив у самому соборі Юра у Львові і навіть був там за головного.

/Про Зосю поговорити забули/.

Коли хлопці повиростали, то побудувалися поруч. Ваш дід /Іван/ був наймолодший і залишився на родиннім обійсті. Там, де зараз бабина хата.

Саверко побудувався поруч, для цього йому уділили частину спільної садиби. Обійстя Івана і Саверка розділяв лишень пліт.

Павло побудувався також поруч, але через дорогу. Його хата збереглася. Там народився відомий діяч бандерівського руху на Волині – Янишівський Степан Павлович. У цій хаті жила до кінця своїх днів Рузі, сестра Мирона. Там кватирували довго сім’я учителів Каштеляріїв. На жаль, після смерті Рузі, Людмила Іванівна продала її чужим людям. Але інакше їм тоді не виходило.

 

ПРО РОДИННУ ВІТКУ ДІДОВОГО БРАТА СЕВЕРИНА /САВЕРКА/

Діти Северина /Саверка/

У Саверка було 2 сини – Іван і Петро та  3 доньки: Рузі, Марія і Магда.

Іван /Северинович/ був моїм татом. Він залишився жити на садибі мого діда Саверка. Тут прожив вік і помер.

Петро /Северинович/ загинув трагічно, за до кінця не з’ясованих обставин. Він був у бандерах. Так як у нього було 3 дітей, то пізніше бандери самі відправили його додому. Однак хтось доніс у ліс, що він, нібито, запродався москалям. Прийшло 4 бандерівців і його забрали, казали на кілька хвилин. Навіть кожух не встиг узяти, мовляв зараз вернешся.

На чолі боївки був відомий недоброю славою Носович /псевдо Кріль/ з Витвиці /з Берегів/ та 3 повстанці із Княжолуки. Нібито після допиту княжолуцькі хлопці переконували Кріля, що Петро нічого не винен і його треба відпустити, однак він настояв на своєму.  Петра вбили. Знайшли його мертвого, аж через два тижні десь у Пустошику.

Парадокс трагедії Петра і в іншому. Його жінку /сестру Михайла Сотникового/ з трьома маленькими дітьми москалі вивезли в Караганду. Вивезли  за те, (!!!) що Петро був у партизанах.

Самого Кріля через якийсь час убили самі бандери ж на якомусь весіллі на Кривці. Загинув він ганебно, під столом, куди сховався від повстанців, котрі прийшли уже за ним.

Донька Рузі віддалася Під Шкалу, там коло вас, навпроти Гладуна. Її чоловіком був Іван П’єлик. Там вона і прожила свій вік. Обоє давно повмирали. Зараз Під Шкалою живуть дві родини. Одна з них – нащадки Рузі та Івана П’єлика.

Донька Магда віддалася у Витвиці, у Долішній кінець. Її чоловіком був Витвицький Іван, якого пам’ятають у селі за вуличним ім’ям Ясько. Магда померла дуже давно, молодою.

Донька Марія не створила сім’ю. Вона жила біля сім’ї брата Івана, тобто біля нас, на садибі діда Саверка, а на старість – (!!!) на молочарні. У 60-тих роках у селі організували молочарню. Під неї віддали хату батьків Зеня Красівського. Cім’я Зені була вивезена на Сибір. Там де зараз пам’ятник Зеньові. На молочарні працювала Миросі П’єликова – донька її сестри Рузі. Вона й забрала Марію  до себе.

 

Онуки та інші нащадки Саверка 

Діти Івана /Севериновича/

Діти Івана          – Богдан, Зеньо та донька Віра.

Богдан – це я. /Автор інтерв’ю/. Моя жінка – Зенка Січка.  Живемо на обійсті діда Саверка.

Брат Зеньо перший раз був жонатий у Надвірній. Перша жінка загинула від блискавки. Присутня при цьому малолітня донечка вижила. Зараз живе у Надвірній. Другий раз Зеньо женився на Шадурській Зенці. Вона тоді була ще в в10-ому класі. Була однокласницею твоєї сестри Віри. Шлюб був нетривалий, хоч любов була велика.  Більше не женився. Уже помер.

Сестра Віра віддалася у Підбереж. Живе там під прізвищем Олексин.

 

Діти Петра /Севериновича/

У Петра було троє дітей – Степан, Оксана і Софія.  Після загибелі батька їх з мамою москалі вивезли у Караганду. Після смерті Сталіна, наприкінці 50-их  дозволили повернутися.

Однак Софія залишилася у Томську.  Там вона живе досі.

Степан оженився у Витвиці майже на вашому кутку, на Береги. Він узяв за жінку доньку Квецки – Михайлину. Квецка у молодості також була у партизанці на Волині. Спочатку Степан з Михайлиною жили у Долині. Після смерті Квецки квартиру у Долині продали і перебралися на її обійстя. Син Володя  живе у Долині, донька Люба у Коломиї.

Оксана віддалася у Тернопіль і там живе. Зрідка приїжджає до Витвиці. Заходить і до нас, але переважно до брата Степан на Береги.

 

Діти Рузі /Саверкової/

У Рузі було 4 дітей, котрих ти і особливо твої старші – Марян, Ліда, Віра мали би знати. Вони жили Під Шкалою, майже на Вашому кутку: Павліна, Миросі, Славко і Богдан. Миросі працювала у судово-медичній експертизі. Павліна ще живе, але майже не ходить. Донька Павліни – Галя працює у Витвиці. Вони з чоловіком викупили  “залізний” магазин. Чоловік її десь із Львівщини. Вони разом працювали провідниками у поїздах.

 

Діти Магди /Саверкової/

Всіх дітей Магди не дуже і пам’ятаю. Знаю з них – Олеся, Рузю /Розалію/, Зосю /Софію/ та Ганусю /Ганну/.

Олесь тепер Ваш сусід. То виходить, що ви з ним – троюрідні, бо  ваш Іван і і мій з Олесем дід Саверко  /Северин/ були рідними братами.

 

ПРО  РІЗНІ  ВИТВИЦЬКІ ВІДГАЛУЖЕННЯ  ЯНИШІВСЬКИХ.

Всі Янишівські, котрі походять від нашого прадіда Василя мають вуличне прізвисько Чупени, шляхетських придомок – П’єтровіни.

Але крім Чупенів у селі з давен-давна проживають ще інші “корчі” Янишівських, які не вважаються між собою “фамілією”.

На сьогодні маємо чотири “незалежних” витвицьких родини  Янишівських:

  1. Янишівські – Чупени /наша родина/.
  2. Янишівські – Коморники.
  3. Янишівські – Ясьові.
  4. Янишівські – з Ланку.

 

З роду Коморників є сім’я Янишівських з Долішнього кінця. Недавно помер Євген з цієї родини, котрий  був жонатий з Оксаною Халупінською.

З родини Ясьових походив ваш сусід Орест Янишівський. Янишівські цього роду досить розсипані по західному світу. Доходили чутки, що де-які з них були за кордоном дуже відомими людьми.

З родини Янишівських з Ланкупоходив Михайло Янишівський. Через свою вроджену страшну інвалідність він був відомий скоріше під вуличними прізвиськами “Колінатий” та “Покручений”. Інвалідність не завадила йому в 40-ві роки бути станичним /підпільним партизанським інтендантом/ Витвиці. Вона ж не завадила москалям після провалу станиці дати йому 25 років сибірських таборів.

 

Напевно різні роди Янишівських є нащадками братів нашого прадіда Василя або інших, ще раніших розгалужень про які ми вже не знаємо.

Читайте також

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *