2021 рік

Топ-10 найважливіших подій у родині Янишівських, на оcаді* та околицях

У 2018 році вперше був укладений перелік топ-10 найголовніших та найцікавіших подій, що відбулися впродовж року у родині. Кількість їх перечитувань склала 552 рази.
Такий успіх надихнув автора, тож за результатами 2019 року теж був укладений подібний перелік. На сьогодні кількість його перечитувань склала 1796 разів.
Згораючи зі встиду за пропущений 2020 рік, тим не менше пропоную до уваги родини подібний перелік за 2021 рік. На цей раз він складається із двох розділів – “Топ-10 подій 2021 року” та “Топ-10 плюс подій 2021 року”.

Участь в укладенні переліку брали “широкі кола” Янишівських, які сьогодні складають уже 13 сімей:
1. Янишівські-Мар’яновичі
2. Погинайки-Павловичі
3. Николишаки
4. Погинайки-Юрковичі
5. Багмути
6. Тишківські
7. Янишівські-Мирославовичі
8. Янишівські-Маркіяновичі
9. Лук’яненки-Вікторовичі
10. Кулигіни
11. Витвицькі
12. Янишівські-Володимировичі
13. Савицькі.

Зрозуміло, що віднесення події до того чи іншого розділу є дещо умовним і не завжди може співпадати з думкою інших учасників спільноти.

* Термін “осада” вживається у давньому витвицькому тлумаченні цього слова як синонім до “садиби”. Саме таким терміном послуговувався найстаріший із ще знаних її господарів, дід усього другого покоління – Михайло Волковецький.

 

 

Подія № 1. Народження у Львові Савицького Данила Андрійовича.

Мама дитини – Яринка Савицька з Янишівських, дочка Володимира-Ярослава та Лесі Янишівських з Болехова. Тато дитини – Андрій Савицький, зять Володі та Лесі.
Хлопчика назвали красивим українським ім’ям Данило на честь першого нашого короля. Хрещення Данилка відбулося у Львові у церкві святого Андрія, що знаходиться у самому центрі Львова на площі Соборній.
Данило став 46 учасником родинного згромадження.

 

Подія № 2. Народження у Києві сина Оксани Витвицької з Лук’яненків та Василя Витвицького.

Мама дитини – Оксана, дочка Марти Лук’яненко з Янишівських та Віктора Лук’яненка. Тато – Василь Витвицький – зять Марти та Віктора.
Оксана і Василь, хоч і живуть у Києві, обоє реально походять з Витвиці, 150 років тому вони навіть мали спільних предків /у четвертому поколінні/ – Ігнатія Витвицького та Тетяну Красівську.
До хрещення дитини батьки просили не публікувати фото та майбутнє ім’я. Новонароджений Васильович став 47 учасником родини.

 

Подія № 3. Грандіозний ювілей Мар’на.

Найстарший з шести братів і сестер, неформальний “патріарх” родини – Мар’ян відзначив 11 грудня своє 70-ліття.
Вшанування “патріарха“ відбулося 11 грудня у Львові у ресторані “Голодний Микола”. На святі були присутні дружина Наталя, син Маркіян, а також з’їхалися повним складом всі шестеро синів та дочок Оксани та Ярослава Янишівських – Ліда, Віра, Мирослав, Марта, Володимир.
Ювіляра вітали також швагри, братові, двоюрідні брати і сестри, похресники, представники “третього” покоління, друзі ювіляра з часів навчання в Івано-Франківському медінституті та з часів роботи у Львівській обласній клінічній лікарні. Гості представляли міста Львів, Івано-Франківськ, Київ, Берлін, Калуш, Болехів, Обухів та Лосинівку Чернігівської області.
Кожен з гостей по-своєму мав за що подякувати ювіляру – чоловікову, батькові, братові, швагрові, хресному татові, вуйкові, стрийкові, студентському другу, колезі по роботі – за любов, за виховання, за опіку, за щиру дружбу, за науку, за матеріальну та медичну допомогу, за любов до родини та малої батьківщини, за невичерпний оптимізм та моральну підтримку.

 

Подія № 4. Великий ювілей Марти.

П’ята з рахунку серед шести дітей засновників родини – Марта відзначила 7 грудня своє 60-десятиліття.
Вшанування Марти відбулося 7 грудня в Обухові під Києвом, де вона проживає. Воно пройшов у колі сім’ї – чоловіка Віктора, трьох дочок – Віти, Оксани та Любочки, зятя Василя, онуків та племінниці Олі. На жаль, китайська зараза та ювілей Мар’яна у Львові, що був давно анонсований, перешкодили прибуттю делегацій родини з Галичини. То ж домовилися, що вшанування Марти неформально продовжимо літом у Витвиці.

 

Подія № 5. Ремонт фундаментів та облаштування площадки і доріжок з фасадної сторони будинку.

Відповідно до існуючої традиції кожного року має бути проведений якийсь великий захід з ремонту приміщень, спорудження пам’ятників предкам або впорядкування осади. Це називається “Програма “Зразкова садиба-2050” !!!
Цього року виконано вражаючий проект з облагородження фасаду будинку:
– Утеплено та обкладено плиткою фундаменти.
– Перероблено сходи на ганок з 3-ох ступінчатих на 4-ох ступінчаті.
– Влаштовано обмостки з бруківки навколо будинку.
Реальним ініціатором та менеджером цих робіт, як завжди, був Володя-Ярослав з Болехова. Інші п’ятеро співвласників-пайовиків брали участь у проекті шляхом співфінансування та виконанням низько кваліфікованих челядницьких робіт типу риття траншей тощо.
Загальний кошторис заходу склав біля 25 тисяч грн.

 

Подія № 6. Чищення криниць.

Проведено технологічно досить складну операцію по чищенню від намулу, листя та інших посторонніх предметів криниць, з яких ми беремо воду.
Це криниця на ріднім подвір’ї та “Йонова”. Йонова – криниця на подвір’ї уже колишніх сусідів, які повмирали, а хата залишилася без догляду….
Меценатом цієї справи став “Фонд “Третє покоління” – тобто добровільне об’єднання онуків засновників родини /14 осіб/. Вони профінансували всі витрати на цей задум. А це досить багато – три з половиною тисяч /3500/ грн.
Безпосередніми організаторами-менеджерами була Наталя Багмут і Маркіян Янишівський /Мирославович/.
Наталя дистанційно, майже за тисячу кілометрів знайшла і спровадила до нас бригаду “специфічних ”спеціалістів. Маркіян здійснював на місці нагляд та фінансові розрахунки.
Друге покоління /власники/ дуже дякують такій ініціативі своїх дорослих дітей і ще більше – радіють, що вони не байдужі до нашої “осади”-вітцівщини.

 

Подія № 7. Великий збір Янишівських-2021.

Відповідно до існуючої традиції відбувся Великий збір /З’їзд/ родини. Збір відбувся 21 серпня 2021 р.
Розпочався захід традиційно – Службою Божою за здоров’я членів родини у рідному храмі. Відправляв Службу наш новий молодий отець Володимир Каліта. Йому прислуговував дяк Петро Волковецький та паламар – Остап Котоус. До речі пан Котоус – особа майже, саме він поставив останню крапку на існуванні витвицько-ростіцького колгоспу.
Після заздравної Служби Божої було відправлено Парастас за батьків та інших померлих членів родини.
З нагоди Великого Збору родина пожертвувала на рідний храм п’ять тисяч /5000/ грн.
Завершився захід обідом на рідній осаді. Цього року вперше застілля відбувалося не на майданчику біля яблуньки, а на нових площах, що звільнилися після ліквідації паркану. Ще однією новиною стала майже драматична відмова від кручення голубців безпосередньо дома. Їх прийшлося замовити в ресторані у Франківську, ресторан “Глорія”.
Як свідчить фото, участь у Зборі взяло 32 осіб (31+1) із 45 вписаних у реєстр.
Був присутній також Янишівський Василь Йосипович – двоюрідний брат другого покоління, відомий більше як Юзів Василь.

 

Подія № 8. Наша родина збагатилася ще одним медиком.

Марта Николишак закінчила навчання в Київському національному медичному університеті імені Богомольця і одержала кваліфікацію лікаря.
Марта – дочка Оксани та Андрія Николишаків, онука Ліди та Павла Погинайків, і майже неймовірно – уже правнучка засновників родини Янишівських Оксани та Ярослава.
Марта є ПЕРШИМ представником ЧЕТВЕРТОГО покоління /покоління/ правнуків/, яка уже здобувала вищу освіту…
Водночас Марта є четвертим /після Мар’яна та Віри і Миколи Багмутів/ представником лікарської професії у родині. Таке поповнення є дуже вчасним, бо попереднє покоління лікарів родини помалу відходить, поки-що на пенсію. Жаль тільки, що вона далеко і буде “обслуговувати” переважно східну гілку родини. А це уже зовсім немало – 18 реєстрових та 2 запорожці.
Родина вітає молоду лікарку та її батьків – Оксану й Андрія – й бажає їй гідно продовжити медичні традиції родини….

 

Подія № 9. У нашій родині з’явилися два нових першокласники.

Довгу освітню та й, фактично, трудову дорогу розпочали Ярослава та Мілана Кулигіни, відомі у родині також як “Киці-мурки”…
Ярослава та Мілана – сестри-близнючки, дочки Вікторії та Дмитра Кулигіних, онуки Марти та Віктора Лук’яненків, правнуки засновників родини Оксани та Ярослави Янишівських /четверте покоління/
Киці-Мурки стали першокласниками Академічного ліцею № 5 Обухівської міської ради. Родина бажає Мілані та Ярославі високо нести родинну традицію Янишівських – традицію відмінних успіхів у навчанні.

 

Подія № 10. Ще двоє молодих учасників родини – Вікторія Николишак та Ярослав Погинайко – стали студентами Львівської політехніки.

Обоє представляють четверте покоління родини /покоління правників/. Вікторія є дочкою Оксани та Андрія Николишаків, Ярослав – син Юрка та Марії Погинайків. Обоє є онуками Ліда та Павла Погинайків, правнуками засновників родини Оксани та Ярослави Янишівських /четверте покоління/.
Обоє навчалися у знаменитій Калуській гімназії /зараз – ліцей імені Дмитра Бахматюка/, який закінчили у червні 2021 року.
Літом цього року Вікторія та Ярослав стали студентами Львівської політехніки. До речі колись тут навчалися батько Вікторії – Андрій Николишак та батько Ярослава – Юрко Погинайко, зараз студентом політехніки є брат Вікторії Юрко николишак.
Вікторія студіює дизайн у книгодрукуванні, Ярослав здобуває спеціальність із дивною назвою “Інтернет речей”.

 

 

Топ-10 ПЛЮС

 

Подія №11. Михайло Янишівський закінчив магістрату в Києво-Могилянській академії і став аспірантом Львівської політехніки.

Михайло – син Мирослава та Ліди Янишівських з Івано-Франківська. Онук засновників родини Оксани та Ярослави Янишівських /третє покоління/.
У Могилянці /фото зліва/ Михайло навчався 8 років на спеціальності “право”. Сюди входить також рік навчання в Університеті ім.Шевченка в Києві та 1 рік навчання у Ягеллонському університеті у Кракові.
В аспірантуру у Львівській політехніці /фото справа/ вступив на спеціальність “Державне управління”. Науковий керівник в аспірантурі – професор Орест Красівський з Витвиці.

 

Подія №12. Тарас Янишівський закінчив бакалаврат у Львівській політехніці і поступив на магістратуру в Український католицький університет /УКУ/.

Тарас – син Володі-Ярослава та Лесі Янишівських з Болехова, наймолодший /14-тий/ онук засновників родини Оксани та Ярослави Янишівських /третє покоління/. Відповідно і наймолодший студент серед третього покоління.
У львівській політехніці /фото зліва/ Тарас 4 роки навчався на спеціальності “право”, в УКУ /фото справа/ вступив на магістерську програму “Права людини”.

 

Подія №13. Сім’я Мирославовичів відзначили 90-річний ювілей баби Гані, яка на сьогодні є найстарішим з відомих довгожителів родини.

Баба Ганя – Оліферович Ганна Михайлівна – мама Янишівської Ліди Павлівни, теща Мирослава. Дівоче прізвище – Федчук.
Народилася 13 жовтня 1931 року у селі Буцинь на Волині. За невеличким винятком цілий вік і прожила у ньому. Закінчила Луцький педагогічний інститут, за спеціальністю математика. Працювала учителькою математики та більше 20-ти років була заступником директора школи. У 1998 році повдовіла і з того часу живе сама. Народила і виростила двох дочок, має 5 онуків та 3 правнуків.
Привітати бабусю прийшла сільська влада на чолі з її учнем, депутати, колишні колеги по учительській праці, сусіди, всього біля 40 осіб.

 

Подія 14. Фонд “Третє покоління” /Фонд онуків/ придбав сучасну потужну бензокосу для косіння городу. Це дуже серйозна, вчасна і корисна покупка.

Придбана коса – “Дніпро-М” є нашим українським виробом. Вона укомлектована бензиновим двигуном внутрішнього згорання. Її вартість – біля чотирьох тисяч /4000, 00/ грн.
Подарунок виявилася найефективнішим способом вирішення проблеми викошування городу. З її допомогою це можна зробити за півтори –дві години.
Вивчав маркетингові питання, вибирав і купляв косу, проводив її обкатку – Маркіян Янишівський /Мирославович/.

 

Подія 15. Виконання на осаді поточних дрібних господарських робіт.

Наші патріархи з другого покоління – Мар’ян та Павло – на початку сезону весняно-польових робіт несподівано для всіх і для себе проведи повний ремонт тачки.

Буревій, що пройшов над садибою поламав де-які дерева – вишню біля великої липи, сливку на середині грядки та інші. Було проведено їх утилізацію.

Для різання дров зварено нормальний козлик за буцинським зразком.

Підтримувалися в ідеальному стані Лідині грядочки перед вікнами хати. Їх площа дещо зменшилася, але не за рахунок квітів, а за рахунок буряків.

Два рази впродовж сезону були скошені трави на городі. У цьому дуже допомогла коса від Фонду онуків та Володя з Болехова . Не гребували і традиційними середньовічними косами.

 

Подія 16. Пам’ятні та сумні епізоди з життя родини, фамілії, кутка та села.

У Моршині навесні померла цьотка Маринка /Кушнір, донька цьотки Зосі Шпрідеянової/, двоюрідна сестра мами Оксани /1 покоління/. Цьотка була хресною мамою Мирослава, то ж він їздив провожати її в останню дорогу. Її смерть з епідемією китайської зарази, відомої як Ковід-19 пов’язана не була.

Не оминула родину китайська зараза. Повним складом хворіли Багмути-лікарі. Микола хворів важко, з госпіталізацією аж у Чернігові.

У Витвиці від Ковіду-19 помер дяк – Волковецький Петро та його дружина Ліда.

На Берегах, через 7 садиб вище від нашої осади, згоріла хата Павла Мелешка, сина Владзі. Місяць перед тим від ковіду померла його дружина. Павлу передано від родини благодійну допомогу у розмірі 1000 грн.

 

Подія 17. Участь у громадському житті села, родини та на поселеннях.

Родина доглядала за пам’ятником українським повстанцям, що розташований біля нашої садиби. Підфарбовано огорожу, Володя регулярно проводив його обкошування, Мирослав здійснював регулярну заміну прапорів.

П’ятеро членів родини – Мирослав, Мар’ян, Віра, Володя /Мирославович/ та Михайло стали членами новоствореної громадської організації “Земляцтво “Витвицької ТГ” та внесли по 1000 грн вступних внесків.

Більшість учасників родини у різних формах брали участь в урочистостях на відзначення 30-річчя Незалежності України.
Мар’ян /друге покоління/ разом з дружиною Наталею брали участь у відкритті у Моршині пам’ятника земляку – Зеновію Красівському.
Мирослав /друге покоління/ виступав на двох витвицьких заходах – на відзначення роковин трагедії на Перелучі та на мітингу біля пам’ятника Зеновію Красівському.