2015. Освячення пам’ятника на могилі діда Івана та баби Анни Янишівських

15 серпня 2015 року відбувся традиційний Великий збір /з’їзд/ родини Янишівських. Головною подією Збору стала заупокійна Служба Божа за померлими членами родини, іншими предками і родичами та освячення пам’ятника на могилах  Івана та Анни Янишівських.

Іван Янишівський  /1889 -1965 р.р./ та Анна Янишівська з Гошовських /1896 -1976 р.р./ є батьками засновника нашої родини – Ярослава Янишівського.

Крім Ярослава, Іван та Анна народили та виховали ще 5 синів – Йосипа, Василя, Павла, Богдана, Степана,  та двох дочок  – Марії та Юлії. Загальне число дітей становило 8 осіб. За родинними переказами ще двоє дівчат померли у дитячому віці. На сьогодні нікого з дітей уже немає серед живих.

Для другого покоління нашої родини /Мар’яна, Ліди, Віри, Мирослава, Марти та Володі/ вони були дідусем та бабусею.  Крім “Ярославовичів” у діда Івана та баби Анни є ще 10 онуків – “Йосиповичі” – 3 онуки, “Васильовичі” – 3 онуки, “Богдановичі” – 2 онуки,  “Степановичі” – 2 онуки. Загальне число онуків становить 16 осіб. На сьогодні всі вони “ще топчуть траву” у трьох країнах на двох материках.

З різних поважних причин діти не встигли спорудити пам’ятник на могилі Івана та Анни.  Цей недолік виправили онуки. Очевидно, що споруджений пам’ятник є не тільки виявом поваги до діда й баби. Він є також знаком вдячності  і розуміння по відношенню до наших батьків.

Пам’ятник розроблений на основі типового проекту. Він складається з двох горизонтальних білих бетонних тумб та двох вертикальних чорних гранітних стел з портретами покійних. Посередині між стелами встановлений спільний хрест із чорного граніту. Особливими, ексклюзивними, елементами пам’ятника є чорні гранітні плити на горизонтальних тумбах пам’ятника. Вони замінюють квітники, від яких вирішено відмовитися.

Пам’ятники є досить гармонійним ансамблем. Портрети діда Івана та баби Анни випромінюють світло та доброту. У нижній частині пам’ятника напис “Світла пам’ять від 16 онуків з України, Великобританії та Нової Зеландії”

Фінансово до участі у цій корисній справі долучилися сім’ї 15-ти із 16-ти онуків діда Івана та баби Анни.

Зокрема, кошти на спорудження пам’ятника надали:

1. Сім’я Янишівського Василя  Йосиповича          Львів          1000 грн
2. Сім’я Янишівської /Гаркот/  Богданки Йосипівни       Долина      1000 грн,
3. Сім’я Янишівського Робіна Васильовича            Англія        50 дол.,
4. Сім’я Янишівського Павла Васильовича             Англія        50 дол.,
5. Сім’я Янишівської /Незеркліфт/ Ніни Василівни          Веллінгтон, Нова Зеландія   50 дол.,
6. Сім’я Янишівського Мар’яна Ярославовича                Львів          1000 грн
7. Сім’я Янишівської /Погинайко/ Ліди Ярославівни      Калуш       1000 грн
8. Cім’я Янишівської /Багмут/ Віри Ярославівни     Лосинівка Чернігівської області    1000 грн
9. Сім’я Янишівського Мирослава Ярославовича        Івано-Франківськ                  1000 грн
10. Сімя Янишівської /Лук’яненко/ Марти Ярославівни     Обухів Київської області      1000 грн
11. Сім’я Янишівського Володимира Ярославовича     Болехів      1000 грн
12. Сім’я Янишівського Івана Богдановича                   Витвиця     1000 грн
13. Сім’я Янишівської Наталії Богданівни            Львів          1000 грн
14.  Сім’я Янишівської /Кулик/ Лесі Степанівни   Долина      1000 грн
15.  Янишівський Олег Степанович                                 Долина      1000 грн

 

Загальний кошторис пам’ятника склав 15 000 грн.

Автором ідеї спорудження пам’ятника силами онуків є Мирослав Янишівський. Він же виконав специфічну роботу по збору коштів. Безпосереднім спорудженням пам’ятника займався Павло Погинайко. У монтажі елементів брав участь Янишівський Володя /Ярослав/ з Болехова.

 

Чин освячення пам’ятника здійснив отець Петро Євчук, священник витвицької парафії УГКЦ. Йому допомагав дяк Іван Мохник.

У Службі Божій та освяченні пам’ятника взяли нащадки чотирьох синів Івана та Анни  /Йосипа, Ярослава, Богдана, Степана/ та наймолодша невістка Розалія, дружина сина Степана. Крім нащадків Івана та Анни, членів їхніх сімей в урочистості взяли участь односельчани та родичі – Степан Волковецький, Галина Кокоринець та Оксана Тишківська. Загальне число учасників, як свідчить фото на сходах церкви становило 40 осіб.

Присутніми були 4 покоління нащадків Івана та Анни.

Перше покоління – покоління дітей – у непрямій формі представляла невістка Розалія.

Друге покоління – покоління онуків представляли  діти Йосипа, Ярослава, Богдана та Степана, їхні чоловіки і жінки, зокрема:

Йосиповичі – онук Василь зі Львова та онука Олесі з Болехова.

Ярославовичі – онук Мар’ян зі Львова з дружиною Наталею, онука Ліда з Калуша з чоловіком  Павлом, онука Віра з Чернігівщини з чоловіком Миколою, онук Мирослав з Івано-Франківська з дружиною Лідою, онука Марта з Обухова, онук Володя з Болехова з дружиною Лесею.

Богдановичі – онука Наталя зі Львова, онук Іван з Витвиці.

Степановичі – онука Леся з Долини з чоловіком Геннадієм, онук Олег з Долини.

Всього присутні були 12 онуків із 16. Не змогли прибути діти Василя /Робін, Павло та Ніна/, котрі народилися і живуть за кордоном, та дочка Йосипа – Богданка, котра зараз працює в Італії.

Третє покоління – покоління правнуків було представлене нащадками Ярослава, Богдана та Степана, зокрема:

Нащадки сина Ярослава – правнук Маркіян Мар’янович з Німеччини, правнучка Оксана з Николишак з чоловіком Андрієм з Калуша, правнук Юрій Погинайко з Калуша, правнучка Ольга з Києва, правнук Маркіян Мирославович зі Львова, правнук Володимир з Івано-Франківська, правнук Михайло з Києва, правнучки Оксана та Люба з Обухова, правнук Тарас з Болехова, правнучка Ярина зі Львова.

Нащадки сина  Богдана – правнучка Таня зі Львова.

Нащадки сина  Степана – правнуки Олеrсандр та Андрій з Долини.

Четверте покоління – покоління праправнуків /онуки онуків діда Івана та баби Анни/ було представлене нащадками Ярослава та Богдана, зокрема:

Нащадки сина Ярослава: праправнуки Марта, Юрій та Вікторія Николишаки з Калуша, праправнук Ярослав Погинайко з Калуша.

Нащадки сина Богдана: праправнучка Соломія зі Львова.

До речі, найстарша із праправнуків,  присутня на посвяті, – Николишак Марта – онука дідової та бабиної онуки Ліди Ярославівни –  цього літа вже стала студенткою Київського медінституту.

Завершився захід поминальним фуршетом на колишній садибі діда Івана та баби Анни Янишівських, що над річкою Солотвиною. Це була унікальна гостина-зустріч чотирьох поколінь нащадків колишніх господарів цього подвір’я. Багато з них зустрілися вперше, і можливо більше і не зустрінуться. Була гарна погода в природі і в душах. Лунали спогади про діда й бабу, про їхніх дітей, котрі народилися і виросли на цій садибі.

Здавалося, що земля цієї садиби ще досі зберігає тепло дитячих ніг майбутніх наших батьків, стриїв, цьоток:

Йосипа      1914 р.  Витвиця                   + 1989 р. Витвиця

Василя       1917 р.  Витвиця                   + 1977 р. Лестер, Великобританія

Павла        1919 р.  Витвиця                   + 1980 р. Торонто, Канада

Марії                   1922 р.  Витвиця                   + 1998 р. Витвиця

Юлії           1925 р.  Витвиця                   + 1995 р. Витвиця

Ярослава   1926 р.  Витвиця                   + 1997 р. Витвиця

Богдана     1931 р.  Витвиця                   + 2003 р. Витвиця

Степана     1936 р.  Витвиця                   + 2014 р.  Долина.

 

У теперішній хаті, що знаходиться на садибі і належить онукові Олегові /Степановичу/ досі збереглися ще дві ікони до яких молилися дід Іван та баба Анна, їхні діти – батьки, діди та прадіди присутніх нащадків.

Найімовірніше, що другої такої зустрічі на предківській садибі не буде.  Хоча… , ще рік-два тому і описана подія нікому і не снилася…

Добірка фото

 

Мирослав Янишівський

11 вересня   2015 р.