Блог
-
Катерина Бандра. Карби болю. Жителька Витвиці опублікувала книжку.
Катерина Бандра. “Карби болю”.
Жителька Витвиці опублікувала книжку.
В народі кажуть: “Діла Господні незбагненні”. Це дійсно так …
Приведені слова – перший рядок книжки, яка кілька днів тому побачила світ у видавництві Івано-Франківської обласної “Просвіти”. На перший погляд – буденна справа. Зараз виходить дуже багато різних видань. Покоління читачів 70-тих не могло собі колись навіть уявити чогось подібного.
Проте книжка, про яку йдеться – особлива. Насамперед для всіх, хто яким не-будь чином – народженням, походженням, проживанням, тощо має відношення до нашої малої батьківщини – Витвиці. Ця книжка – “Карби болю”. Її автор – жителька Витвиці – Бандра Катерина, дівоче прізвище – Данилів. Далі …
-
Йдіть до Евересту повільно.
Всі, хто знає чи не знає, то я працюю в компанії, яка займається навчання для тих, хто хоче створити власний бізнес, чи ті, хто вже його має та прагне розвивати. Типу, як славнозвісна KMBS – Києво – Могилянська бізнес школа, тільки поки що не такого рівня.
Ось буквально тиждень тому повернулась з події, яку я організовувала для власників бізнесу – Бізнес – таборі “Made in Ukraine”.
Там познайомилась з 4 екс-міністром економіки Павлом Шереметою – людиною, яка мене надзвичайно вразила. Я провела з ним тісно спілкуючись 2 дні, але його манера спілкування та виховання закарбувалось в моїй душі.
Тому хочу поділитись з вами цікавими думками, і можливо комусь щось стане у пригоді.
-
Працювати на благо українського народу!
Так вже сталося, що вміння до великих порєдків – в мене закладено від народження. Я дуже люблю прибирати, і прибирати так, що мама після того довго шукає ті, чи інші речі. Проте порядком у своєму ноутбуці, я похвалитись не могла ніколи. Там живе вічний хаос.
-
Про бабцю Оксану, недільну Службу Божу і сучасні технології
Витвиця. Неділя. Дев'ята ранку. Ви спите за дверима, тому досі не чули, як бабця палить у кухні і скоблить надворі риночку. І раптом - "Господи поомиилуй!..." У вашу свідомість вперто, щораз голосніше пробивається спершу голос хору, а за ним вже чути і священникові молитви. То бабця Оксана слухає недільну Службу Божу з Ватикану, і навіть якщо вам вдалося профілонити похід до Витвицької церкви, то цей "Океан" на столі, накручений на максимальний звук, зігнорувати ніяк не вдасться. Пора вставати. Цього року перед своїм Днем народження бабця мені снилася. Зазвичай вона мені не сниться. Ні, не так, бабця Оксана раніше Далі ... -
Вітаємо. Вуйко Владзьо – 85 !
Вітаємо
15 серпня 2016 року виповнюється 85 років з дня народження Волковецького Володимира Михайловича.
Володимир є братом засновниці родини Оксани.
Ювіляр більше відомий у нашій родині як “вуйко Владзьо”.
Для 2-го покоління нашої родини вуйко завжди був і залишається особливим, неповторним дитячим спогадом. Саме з його іменем у нас у першу чергу асоціювалися такі поняття як шахта, кам’яне вугілля, Донбас. Далі …
-
Пригоди Миросі у Києві
Всі наші старання рано чи пізно винагороджуються! А якщо старання були у добрих справах, то тим більше! Так от і сталося з нашою Мирославою Тишківською, яка успішло закінчила свій 3-й навчальний рік. Табель просто всипаний «11»!
І от саме за такі результати Мирося отримала в подарунок поїздку до Києва. Далі …
-
Вислови, що стали крилатими.
Витвиця все навіює на якісь помисли про життя, буття, про твоє місце в цьому світі та твою місію в житті.
Витвиця навіює спогади, які завжди є теплими, добрими та світлими, і не важливо, що зараз вона трошки інша, бо немає бабці.
Важливо, що слова бабці, для мене стали правила та принципами в моєму житті, а деякі фрази – стали крилатими. І в цьому і є весь смак цього місця. Далі …
-
Коли молимось до Бога: Міла – Меланія , Слава – Ярослава.
“Ангелику мій, охоронцю мій
Ти завжди при мені стій
Рано,ввечі, вдень, вночі
Будь мені до помочі.
Бережи мене від всякого – всякого злого…”
-
Сюжет, який майже склався, або Дідо Славко, Осип Зінкевич і брати Селешки
Є така приказка – “світ тісний”. Світ тісний – це коли в метро ви випадково натрапляєте на старого знайомого з Витвиці, або раптом у натовпі на Майдані зустрічаєте однокласницю, котрої не бачили вже років з десять. Але насправді світ іще тісніший. Якраз про це ця історія.
Доволі відомий факт, що дідусьо Славко товаришував і в часи незалежності листувався із Селешком з Витвиці. Принаймні, я знала про це давно, так само як і про те, що керівник і натхненник Смолоскипа Осип Зінкевич був із Селешком друзями. Два місяці тому у “Смолоскипі” вийшли щоденники Зінкевича, в яких поміж іншими записами був і такий:
-
Діду, прийом!
Минулий рік для родини Лук’яненків був напевно одним із найважчих, адже, скільки подій, скільки пережили ми – напевно мало кому гадано. Інколи, вже навіть ми говорили, що нам як пороблено. Але , Дякувати Богу, треба було просто змиритись, що в житті є як хороші, так і не дуже щасливі події. Тому, ця історія, швидше з розряду сумних, але таких теплих по спогадах.
Це не розповідь про величні Карпати чи мальовничі села. Це історія про інше життя. Життя, яке було сповнене праці, турботи та щоденної боротьби над собою.
