Домівка БлогВисокі Татри 2017 – виявляється ТАК можна!

Високі Татри 2017 – виявляється ТАК можна!

 

В серпні 2017 року троє членів нашої родини, троє справжніх братів і друзів здійснили знакову семиденну мандрівку по найвищих карпатських вершинах. На наше велике здивування, вони виявилися не в Україні))

Гірський масив Високі Татри, частина західних Карпат, розташований вздовж словацько-польського кордону. Найвища вершина масиву та усіх Карпат загалом – Герлаховський Штит (2655 м.) – на жаль, для туристів-аматорів не доступна. Тож, вже сьомого дня походу, ми підкорили на 20 метрів нижчу вершину – Штит Ломніцький (2 634 м.). Щоправда, ми туди виїхали по канатній дорозі (у вагончику), тому це досягнення досить сумнівне.

З упевненістю можна сказати, що найбільшим досягненням за висотою, за своїм символічним значенням та за складністю підйому стала гора Риси (2503 м.) Пам’ятаю як сьогодні ту безнадійну втому, як ноги ніби самі машинально якось там валандалися. Мені вже здавалося, немов Риси – то моя Голгофа: якщо я здолаю ти Риси, і себе разом з ними, то мені у житті більше нічого вже страшно не буде після такого)))

Останні кілометри – це реально якийсь Мордор із каміння. Воно всюди, просто таки місячний пейзаж. Суворий, сірий і пустельний. Не дурно Риси – це національний символ Польщі, її найвища гора (хоча ми підіймалися зі Словаччини). У це важко повірити, але за однією з легенд, в Середньовіччі біля самої вершини жили ремісники, котрі ткали ризи для вищого католицього духовенства Польщі – звідси і назва Риси.

Високі Татри особливі тим, що вони доволі різко здіймаються над словацькими рівнинами. З вершин можна порахувати квітучі різнокольорові поля і села внизу. Це особливо вражає, коли ти фактично у мертвій сірій пустелі з каменю і скал на висоті більше 2 тисяч, а знизу життя, здається, можеш рукою дотягнутись. Видається, що в Україні, аж такого різкого контрасту немає, тому дуже рекомендуємо!

До слова, також ми підкорили такі Штити (вершини): Ягнячий, Славковський, Копровський. Переправилися з Фуркотської долини до Млиніцької через Бистру Лавку (2 297 м.). Бували на різних плесах (озерах): Зелене плесо, Біле, Жаб’є, Попрадське, Стребське, Скальнате і навіть Велике Гінцово. На останньому, власне, купався Володя – і решта туристів зрозуміли, що, виявляється, ТАК МОЖНА).

Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo
Google Photo

 

Читайте також

Залишити відповідь до Янишевський Андрій Ярославович Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Коментарі : 1

  1. Янишевський Андрій Ярославович сказав:

    Молодці!