Домівка Документи і матеріалиІз сімейних архівів1997.04.18. Останній лист Ярослава Янишівського до дочки Віри.

1997.04.18. Останній лист Ярослава Янишівського до дочки Віри.

/Лист Янишівського Ярослава Івановича до дочки Віри від 18 квітня 1997 року/

 

Слава Ісусу Христу!

 

Одержали від Тебе листа. Як добре, що Ти, моя доню, підтримуєш мене на дусі, пишучи, що коли потепліє, то всі мої хвороби відступлять, бо мама мені втовкмачує щодня, що мій тато лежав 3 чи 4 роки, то і я так мушу лежати. Мене така перспектива дуже лякає і я на це дивлюся так, що людину треба підтримати, вселити в неї надію, а не вбивати її морально.

У нас, як і по всій Україні, дуже погана погода. Щодня сніг з дощем падає, а півтора тижні тому назад то сніг досягав мало що не метра. Ясько маму відкопав, бо з хати не могла вийти, й горі дверима було повно снігу і двері не можна було відкрити.

Я вже дома тиждень. Кололи мене в Болехові мало що не 3 тижні і це мені взагалі нічого не дало, тільки порушив собі серце, бо гупає страшно і під лівою лопаткою коле.

В селі ніхто ще нічого не садив і не робив. Правда, в Болехові дехто, як було тепло в березні, то посадив картоплю.

В грядках мама ще нічого не робила. Цибулі майже немає і гризеться чи ти привезеш.

Видно я цього року вийду зовсім з ладу, не зможу ні косити, ні нічого фізично робити. Треба за все просити тих малиніських алкоголіків, а для цього треба “море горілки”.

Недавно, минулого тижня, дістав листа з Австрії від Готвальда, з Грацу, що з ним переписуюся /гуманітарна допомога/. Запрошує Володика на роботу, каже, що пришле запрошення і пише, щоб написати, яких ще треба документів. В листі післав мені 20 доларів. Хто б міг подумати. Дивно, що наші почтальйони не додивилися, не просвітлили листа, вони б ці долари забрали. Отакої !  Тому я вже відписав листа, але не маю заграничної конверти, має мама купити, бо пішла до церкви /сьогодні п’ятниця/. Там має бути Служба за померлими.

Мар’ян мені привозив польські таблетки ”піроксікон”, де в інструкції писало, що вони позитивно діють проти солей в “kregostupie”, тобто в хребетному стовпі. Але їх уже не маю.

Добре ще, що мама якось тримається, хоч теж не може.

Позавчора їздила в Долину в профспілку вчителів. Там мені признали допомогу. Я сам не їхав бо не можу, болить хребет. Дістала мама допомоги 60 гривень, на мене 30 і на неї 30.

Закінчую свого нецікавого, може нудного листа, бажаю вам всім всього доброго, веселих Великодніх свят, нехай воскреслий Христос вас усіх тримає в своїй опіці.

 

Тато.                             18 квітня 1997 року.

Читайте також

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *