2015. У Витвиці відійшов у кращі псячі світи наш довголітній пес Барсик

23 січня 2015 року. У Витвиці відійшов у кращі псячі світи наш довголітній пес Барсик

Відколи на нашім обійсті завелися собаки вони завжди називалися Барсиками. Найімовірніше, що це був Барсик –IV.

З усіх Барсиків напевно саме Барсик-IV залишив по собі найтепліший спогад. Можливо тому, що його присутність більше як два роки створювала ілюзію продовження життя на нашій загороді.

Він безпомилково розпізнавав нас усіх і любив. Ми платили йому взаємністю, кістками, м’ясом та іншими собачими смаколиками.

Можливо, Барсик мав музичний слух. Принаймі він розпізнавав машини членів нашої родини ще десь біля Остапихи. Він починав метушитися, гавкати, вилазити на буду, скакати у передчутті нових гостинців. При цьому він абсолютно не реагував на десятки чужих машин, що проїжджали по Берегах.

Саме з Барсиком-IV пов’язані де-які епізоди життя садиби, що стали родинними легендами.

Нібито, у свої прикрі псячі часи він їв “добре відварені лісниці”, старі огірки та лушпиння з них.

Заміна, ремонт його ошийника або повторне накладання після несанкціонованого знімання  завжди перетворювалася у подію громадського життя нашого мікрокутка. У цій процедурі часом  брали участь 3-4 дорослих людей. При цьому використовувалися різні технічні засоби /росохи, вила/ та засоби індивідуального захисту учасників /старі куфайки, куртки, грубі рукавиці/. Присутні глядачі мали знаходитися строго за фірткою. Старалися такі маніпуляції робити у присутності Мар’яна-лікаря – на випадок втрати контролю над нашим звіром.

Саме Барсика-IV стосувався знаменита мамина відмовка на заклики онуків  краще його годувати,  – пес яйці не несе.

2015_pes_1.jpg2015_pes_2.JPG2015_pes.JPG

Барсик прожив довге і складне псяче життя. За найпростішими підрахунками йому було більше як 15 років. Аж не віриться, що він уже не вискочить радісно на свою псячу буду, що  люб’язно не загарчить у відповідь на гарчання до нього. Не віриться, що Мар’ян уже не почухає його /граблями/ зі словами “Пусьок, пусьок”…

Першим втрату пса-ветерана виявив наш сусід ‑ Витвицький /Олесь/.  Наступного дня приїхав Володя з Болехова і захоронив його /пса/. Вічний спочинок Барсик-IV знайшов на ріднім обійсті, під вербою на колишнім маминім “Городчику”. Про це зараз нагадує складена з каміння скромна піраміда.

Мирослав..

4 квітня 2015 р.

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *