2012. Померла Янишівська Оксана Михайлівна

4 вересня  2012 року. 
Померла Янишівська Оксана Михайлівна

4 вересня 2012 року, /вівторок/ у Витвиці несподівано померла Янишівська Оксана Михайлівна, дівоче прізвище Волковецька, ‑ засновниця родини, ‑ мама, теща, свекруха, бабуся та прабабуся. 

Покійна народилася 1 лютого 1929 року в селі Витвиці. Виросла і майже все життя прожила у рідному селі. Виняток становить період навчання у Станіславському педагогічному училищі та кілька років квартирування за місцем роботи в сусідніх селах. При цьому встигла пожити в чотирьох державах, таки дочекавшись на схилі літ омріяної України /Польща, Німецький рейх, СРСР, Україна/.

Трудову діяльність Янишівська Оксана розпочала в  1945 році 17-літньою вчителькою початкових класів. Цій наймирнішій професії віддала більше тридцяти років.

В лютому 2012 року їй виповнилося 83 роки. До останніх днів вона зберігала ясний розум, фізичну самодостатність, інтерес до життя села і країни  та вічний неспокій за своїх дітей, зятів, невісток, онуків та  правнуків.

За два тижні до відходу у вічність /18 серпня/ була присутня  у витвицькій церкві на Службі Божій за здоров’я  членів її  родини та Парастасі за померлими чоловіком, батьками, близькими і рідними. Була також на Сповіді та прийняла Святе Причастя.

Після церковних відправ провела чудову фотосесію перед дверима рідного храму з різними категоріями нащадків – разом та окремо з дітьми, з онуками, правнуками, з окремими сім’ями…

На День Незалежності – 24 серпня приймала дорогих гостей – свого брата Мар’яна зі Стрия з дітьми та онуками і дуже тішилася ними. Разом з гостями переглядала привезені з Донбасу фото іншого брата – Владзі. Разом раділи, що він при доброму, як на свої роки та шахтарську працю, здоров’ї.

31 серпня, в п’ятницю, до пізнього вечора спостерігала за роботою  та давала цінні поради під час заливання бетонних плит під хатою, доріжки та обмостки біля криниці.

1 вересня ранком, при від’їзді з Витвиці сина Мирослава та онука Михайлика, побажала їм, як колишня вчителька, щасливого нового навчального року.

Напередодні смерті, 3-го вересня, в понеділок, довго спілкувалася з донькою Лідою та зятем Павлом. Після їх від’їзду в Калуш, сидячи на ковбані біля гаражу, вечором розказувала казки сусідським хлопчикам Андрійку та Максимку.

За висновком лікарів, причиною смерті була раптова зупинка серця.

Похорон відбувся на другий день, 5 вересня, в середу. Траурні урочистості розпочалися о третій годині дня.

Проводжали в останню путь Янишівську Оксану Михайлівну 6 дітей, 6 зятів та невісток, 14 онуків, 7 правнуків, 5 зятів та невісток по онуках, всього 38 осіб, 34 з них були присутні безпосередньо.

         Присутніми були також численні родичі покійної по її батьках – Волковецькі та Витвицькі, родичі по чоловікові – Янишівські. сусіди із всіх садиб нашого кутка – Витвицькі, Кокоринці, Стрипи, Носовичі, Тишківські, Бориси, Гладуни, Мохники, Даниліви, Янишівські, Лесіви, Мартини…

Прибули вчителі з Витвицької, Церківнянської та Станківецької школи, де працювали покійна та її чоловік Ярослав, товариші, колишні учні покійної та її чоловіка, друзі та співробітники дітей. Присутнім був також племінник чоловіка Робін Васильович Янишівський з Великобританії, котрий вперше прибув на батьківщину свого батька, і попав на похорони стрийни…

Загалом похорон був доволі багатолюдним. Погода в день похорону була прекрасною.

Чин похорону здійснив отець Петро Євчук ‑ священник Витвицької парафії Української греко-католицької церкви. Псалтир біля тіла покійної читав дяк Іван Мохник.

У прощальному слові отець наголосив на материнському та життєвому подвизі покійної Оксани та її чоловіка Ярослава. В умовах важких 50-60 тих років вони побудували на місці згорілої в 1948 році садиби новий будинок. Подружжя народило, належно виховало у християнському та патріотичному дусі 6 дітей та всім дали вищу освіту. За тридцять років педагогічної праці покійної Оксани як учительки молодших класів, в життєву дорогу пішли кілька сотень дітей, зігрітих теплом її душі та серця.

Священник нагадав також, що в 40-их та на початку 50-их років покійна Янишівська Оксана працюючи вчителькою в селах Лужках, Липі, Слободі, Церківні, Станківці, Козаківці була тісно зв’язана з визвольним рухом Української Повстанської Армії, виконувала доручення українського націоналістичного підпілля.

За словами отця Петра життєвий шлях покійної та її сім’ї є добрим прикладом життя української патріотичної християнської родини.

Поховали покійну на сільському цвинтарі поруч з могилою чоловіка Ярослава, її  вуйка Василя Витвицького  та чоловікової сестри Марії.

Поминки за покійною відбулися в ресторані “Млин” біля села Тяпче.

Автор публікації – Мирослав Янишівський,  5 липня  2013 року

 

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *