1968 рік

23 листопада 1968 року.

Народження Янишівського Володимира  /Ярослава/ Ярославовича

23 листопада 1968 року народився Янишівський Володимир  Ярославович, член родини, шоста і наймолодша дитина в сім’ї засновників родини – Оксани та Ярослава Янишівських.

Первісно дитину назвали Ярославом, на честь батька. Однак з якихось причин це ім’я не прижилося і дитину стали кликати Володимиром. Найімовірніше, на честь маминого брата Володимира, відомого в родині як “вуйко Владзьо”.  Під ім’я Ярослав він і досі числиться у всіх документах. Це третій випадок в родині /із шести дітей/, коли ім’я за документами та за хрещенням не співпадають.

Про обставини народження відомо, що це сталося у пологовому будинку так званої дільничної  лікарні у Витвиці.  Пологи приймала незмінна акушерка Красівська Марія Степанівна, відома на побутовому слензі як “Марійка вуйка Штефана”. Як відомо, пані Марійка була двоюрідною сестрою породіллі.

Відомо також, що в день пологів породілля ще провела уроки у Станківській початковій школі, де працювала вчителькою початкових класів. Відповідно, за документами, день пологів зарахувався як перший день дородової відпустки, а нароження дитини нібито відбулося аж десь у січні. Про це і досі “свідчать” документи про народження Володимира-Ярослава.

Розташування зірок в момент його народження виявилося сприятливим. Так, відомо, що з п’яти або шести немовлят, котрі разом з ним перебували в післяпологовому відділенні,  вижив тільки він.

Хрещення новонародженого відбулося значно пізніше, вдома. Чин охрещення здійснив  отець Пиріг, який в той час був священником на сільській парафії Витвиці.

Хресним батьком новонародженого був Красівський Зеновій Васильович із Стрия, заслужений лікар Української РСР, відомий в родині як “Зенко цьотки Рузі”. Він приходився мамі новонародженого одночасно двоюрідним братом  /по їх мамах/ і двоюрідними племінником /по їх татах/.

Хресною мамою Володі була Красівська /Янишівська/ Марія Іванівна, рідна сестра тата, відома в родині як “цьотка Марисі” або “Миханчиха”.

Сам обряд проходив у найпараднішій – великій або третій кімнаті. При цьому вікна, традиційно, додатково завішувалися цупкими тканинами, а надворі велося зовнішне чатування.

 

Автор публікації – Мирослав Янишівський,  23 березня 2013 року.