Блог
-
Високі Татри 2017 – виявляється ТАК можна!
В серпні 2017 року троє членів нашої родини, троє справжніх братів і друзів здійснили знакову семиденну мандрівку по найвищих карпатських вершинах. На наше велике здивування, вони виявилися не в Україні))
-
Владзьо
Владзьо був з Карпат. Власне, тут його Владзьом ніхто не називав. Вовік, чи просто Вова. Ніхто й не знав, що насправді він - Владзьо. Лише ті, домашні, племінники, Оксанині діти. Владзя тут називали «бандьорою». Просто тому, що був із западної, а там усі – «бандьори». Хоч який з Владзя бандерівець. Втік він сюди, то правда. Але не через УПА, не від репресій. Від колгоспу. Не хотів рабом бути, то загнався аж на другий край України. На Донбас. Ще й під землю заліз. Так і проробив все життя шахтарем. Поки був молодий, їздив додому. Ще був живий тато. Та й сестрі помагав, шестеро дітей все-таки. А як тата не стало, Далі ... -
“Топ-10” головних подій 2018 року у родині Янишівських
Під завершення 2018 року виникла ідея укласти перелік найголовніших подій, що відбулися у нашій родині у цьому році. Про створення такого переліку було оголошено всім учасникам нашого згромадження.
В процесі обробки пропозицій вияснилося, що більш чи менш важливих подій було так багато, що їх неможливо звести до десяти. Щоби жодна з цікавих подій не загубилися у часі, крім топ-десятки пропонується також перелік інших більш чи менш пам’ятних справ.
-
Смак дитинства
Ви часто ви поринаєте у якісь теплі спогади з дитинства? А чи буває так, що якийсь предмет чи ситуація нагадує про щось, наче це було вчора, чи запах, річ, погляд, місце, смак? От я чітко пам'ятаю смак дитинства - в прямому розумінні щодо смаку. Блукаючи моїй улюбленим Ашаном, серед тисячі пляшок, я побачила її - смак дитинства. Це була скляна фляшка з надписом : "Сітро". В голові зразу починають поставити різні згадки, і відчується той смак такого бажаного тоді сітра. В нашій сім'ї було заведено, що кожного з дітей мама відправляла кудись на літні канікули, на заслання. Все бувало по різному: Далі ... -
Великий збір родини Янишівських-2018
Цьогорічний великий збір родини Янишівських відбудеться 18 серпня 2018 року. Місце збору – село Витвиця, садиба Янишівських. Цей день – субота – переддень великого християнського свята – Свята Преображення Господнього, або як його називають у побуті – свята Спаса. Ця узгоджена із нашим сільським священником отцем Петром Євчуком. У програмі Збору: Служба Божа за здоров’я членів родини. Парастас за померлими засновниками родини – Ярославом та Оксаною Янишівськими, іншими предками та родичами. Посвята ново встановленого пам'ятника на могилі предків-Янишівських: Далі ... -
Яворина-2018
“Яворина-2018”
Біля села Липа Витвицької ОТГ /Долинський р-н/ відбулася патріотична акція “Яворина-2018”.
В цьогорічній “Яворині” узяли участь також двоє представників родини Янишівських, крім мене тут “фестивалила” також Погинайко Оксана, моя племінниця, похресниця і кума в одній особі.
Патріотична акція “Яворина” є щорічною. Вона проводиться на вшанування пам’яті курсантів офіцерської школи УПА “Олені” та крайового провідника ОУН Ярослава Мельника /Роберта/. Далі …
-
Повінь у Витвиці, або Булочок не буде
ПС. В це складно повірити, але булочки Далі ... -
На добрий спомин про учительку та гарну людину
Родина Янишівських щиро сумує з приводу смерті Янишівської Людмили Іванівни /15.04.2018 р./.
Людмила Іванівна була дружиною Мирона Павловича Янишівського – знаного у нас як “стрийко Мирон”. Він був для нас – другого, народженого ще у Витвиці, покоління родини, – “двоюрідним стриєм”. Батько Мирона – Павло Янишівський був рідним братом нашого діда Івана.
Людмила Іванівна не була уродженкою Витвиці. Вона народилася на Великій Україні, у страшний для тієї частини України 1932-ій рік. Її мала батьківщина – село під Ромнами у Сумській області. З початком колективізації комуністи розграбували господарство дідуся, – це у них називалося –розкуркулювання. Родина мала бути вивезена на Сибір, однак мудрий дід на прізвище Мілько не став чекати цього. Він зібрав родину, в тому числі маленьку Людмилу і втік на Донбас. Далі …
-
Відень. Походити дідовими (прадідовими) стежками колишньої “нашої” столиці
19 (вже 20?) лютого 2018 я вже таки раз і на завжди зрозумів, що мені, Шівському, цікаво лише, коли є рух, наприклад, в просторі так точно. Від цього з’являється, чорт бери, його величність – Сенс. А як і ще може бути, коли вчора Львів, сьогодні Станіслав, а завтра Краків, а позавтра Мілан? Мовчу вже про решту планів на наступний тиждень: Верона, Венеція, Трієст, Любляна, Загреб і Будапешт. Обожнюю рух, особливо в площині географічних координат, ну хоча би (є)европейських! Обожнюю українські плацкарти, особливо, коли у квитку вже чай)
-
З 17го у 18ий. Михайличок мандрує
Текст написаний 2 січня 2018 року у ресторації Фамілія у співавторстві з гарячим вином. Пройшов майже місяць перш ніж наважився його опублікувати, втім, маю надію, він не втратив своєї актуальності.
